Останніми днями весь світ приголомшили фотографії та свідоцтва мирних жителів із міст Київської області України. Катування, згвалтування, вбивства беззахисних дітей, жінок та чоловіків, пограбування та мародерство. Більше того, за інформацією, що доноситься з різних міст та сіл України, такий терор, певне, відбувається майже на всіх окупованих територіях. Чи знайома тим, хто це робить, людяність?
Масштаби людської жорстокості вражають настільки, що це просто не вкладається в голову. Такі ж люди, як і ми, багато з яких мають люблячих батьків, коханих дружин та дітей, приходять на чужу землю зі зброєю. Вони знаходять жахливе задоволення у кровопролитті та насильстві над слабкими. Коли така людина знущається над дитиною на очах у матері, або над матір'ю на очах у дитини, чи згадує він у цей момент про свою маму, дружину, дітей, племінників?
Коли ми намагаємося це зрозуміти, здебільшого приходить одна відповідь: це вже не люди, у них не залишилося нічого людського. Хтось називає їх звірами, а хтось ставить нижче за звірів. Злість і ненависть до них так природно сповнюють наші серця. Слова «ми ніколи не забудемо і ніколи не пробачимо» чути звідусіль...
Це, здавалося б, природна реакція на те жахливе зло, з яким ми зіткнулися. Йому неможливо знайти виправдань, воно заслуговує на осуд. Тому й виправдовувати його ми не будемо. Але давайте спробуємо знайти цьому пояснення з точки зору Біблії.
Людина як образ Божий
Біблія вчить про те, що людина, на відміну від тварин та інших мешканців нашої планети, створена за образом і подобою Божою. І ця подоба не зовнішня, а внутрішня. Якщо говорити спрощено, людська особистість подібна до особистості Бога: вона має здатність мислити логічно, розрізняти добро і зло і робити моральний вибір між ними. Логіка та моральність – це не винахід людини. Це – якості Бога, передані людині як Його образу.
Ми дуже гостро відчуваємо, коли людина втрачає ці якості. Виникає спокуса перестати сприймати її як людину, називаючи чи овочем (коли є проблеми з розумом), чи твариною (за аморальну і жорстоку поведінку).
Напевно, ми несвідомо хочемо бачити в людині образ Бога, але відчуваємо з цим складнощі.
Власне, сама суть людяності полягає в нашій подобі до Бога.
Божа заборона вбивати людей нам дана не тому, що ми подібні один до одного, а тому, що ми подібні до Бога. У Старому Завіті написано:
«Хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена на образ Божий.»
Буття 9:6
Тут ми бачимо заборону на вбивство безневинної людини, але також знаходимо справедливе покарання за вбивство. Людина, яка знехтувала образом Божим в особі іншої людини, втрачає право на власний захист як образу Божого.
Людяність в уподобленні до Бога
Ми приходимо в цей світ нерозумними немовлятами, поступово вчимося думати, вчимося розрізняти добре і погане. Бог спочатку заклав у нас ці здібності, але нам треба навчитися їх виявляти.
Якщо ми дійсно хочемо бути людяними, ми повинні навчитися бути максимально схожими на Того, за Чиїм образом ми були створені.
Ми повинні не просто думати, а думати, як Бог, приймати Його думку. Ми повинні навчитися тим стандартам розрізнення добра і зла, які є у Нього.
Відомо, що людина найкраще вчиться на прикладі. Діти вчаться говорити та думати, повторюючи за дорослими чи однолітками. А добрим та поганим вчинкам діти часто навчаються, повторюючи саме за нашими вчинками, а не словами.
Людина багато чому вчиться і багато чого переймає від тих, з ким вона спілкується.
Тому щоб стати по-справжньому людяними, по-справжньому схожими на Бога, нам необхідно навчитися спілкуватися з Богом, проводити з Ним час.
Ми це можемо робити через просту щиру молитву, відкриваючи Богові те, що в нас на серці, і прислухаючись до тих нових думок та почуттів, які у нас виникають у процесі молитви.
Крім того, важливо, щоб наш час з Богом включав і читання Біблії. Адже саме в ній ми знаходимо не лише Божі заповіді, а й саме Боже серце, як Він реагує на ті чи інші обставини та вчинки людей. І, звичайно, саме з Біблії людина може дізнатися, як встановити з Богом по-справжньому близькі стосунки.
Фальшива людяність
Але, на жаль, для більшості людей це виглядає як релігійний фанатизм. Адже «нормальна» людина згадує Бога два рази на рік на великі свята, а також коли в житті все зовсім погано.
Однак таке ставлення до Бога призводить до проблем.
Не маючи постійного близького контакту з Тим, хто є першоджерелом істинної людяності, ми втрачаємо можливість від Нього вчитися.
Звичайно, ми можемо вчитися людяності в інших людей.
Але всі люди недосконалі. І тому, навчаючись людяності в них, ми також переймаємо від них і безліч недоліків: ми вчимося занижувати Божі стандарти моральності, виправдовувати свої неблагонравні бажання та вчинки, вчимося йти на компроміси з істиною та совістю.
До певного часу такої людяності нам вистачає. Поки ми знаходимося під дією державних законів, поки порушення закону суворо карається – ми намагаємося вести порядне життя. Якщо ми й порушуємо закон, то намагаємось, щоб ніхто цього не помітив. Якщо ми й хочемо комусь незаконно заподіяти шкоду, то робимо це підло, нишком. Але загалом суспільство тримається у деяких рамках пристойності.
Гріх руйнує подібність Богу
Однак, незважаючи на зовнішню пристойність, у наших серцях живе те, що Біблія називає гріхом. Гріх – це не просто якась погана дія, вчинена людиною.
Гріх – це частина людської природи, що провокує нас діяти всупереч Богу. Це та частина нашої природи, яка робить нас несхожими на Бога, а значить - нелюдяними.
Для ілюстрації візьмемо яблуко. Усі ми уявляємо, що таке смачне, соковите, ароматне, хрумке яблуко. А тепер уявімо, що у цього яблука десь з'явилася гнилизна. Якщо її не зрізати, то вона почне поширюватися, і через деякий час все яблуко перетвориться на коричневу м'яку кулю з неприємним запахом. Можна сказати, що в якийсь момент часу гнилизна стала частиною природи яблука. Але, поширившись, вона зробила його несхожим на яблуко.
По суті, ми навіть не можемо назвати гнилизну частиною природи яблука. Швидше, вона є пошкодженням яблука, пошкодженням його природи.
Подібним чином і злочин є пошкодженням людської природи.
Адже людяність полягає в подобі до Бога – тоді як гріх змушує нас робити те, що не відповідає Божій природі, яка є еталоном для людини.
Усі ми від народження вже маємо цю гнилизну, схильну до розростання. Залежно від умов, в яких людина живе, ця гнилизна буде повільніше або швидше поглинати людину, роблячи її дедалі менш схожою на Бога, руйнуючи її совість і розум.
Адже розум і совість дуже пов'язані між собою. Коли ми своїм розумом виправдовуємо свої злі вчинки, зрештою ми не лише зачерствлюємо совість, а й ухиляємося від логічного мислення до маніпулятивного та брехливого.
І лише Бог може зупинити цей процес руйнування людини, що, власне, Він і робить.
Перемога над гріхом
Дві тисячі років тому Сам Бог прийшов на землю, ставши людиною – Ісусом Христом. У Ньому не було гнилизни. Він прожив досконале життя, не зробивши нічого лихого. Ніхто з Його сучасників не міг цього вмістити. Однак, незважаючи на своє нерозуміння, частина людей бачила в Ньому світло Боже і тому вірила Йому. Інша частина людей активно противилася Йому і, зрештою, убила.
Біблія говорить про те, що як людина Ісус воскрес на третій день після смерті. А як Бог Він оселився в серцях тих людей, хто вірить у Нього всім серцем, захищаючи їх від руйнування гріхом.
Звісно, певною мірою гріх продовжує впливати на життя всіх віруючих до самої смерті.
Але Сам Бог, живучи в такій людині, очищає її від гріха і не дає гріху поширюватись.
Він допомагає людині розрізняти дію гріха та протистояти йому.
Гріх руйнує людяність
А тепер давайте повернемося до тих солдатів, які чинили терор і на Київщині, і на іншій території України. Їх нелюдяна поведінка добре пояснюється руйнівним впливом гріха.
Гріх позбавляє людину подібності до Бога, і отже, вбиває у ній те, що ми вважаємо самою суттю людяності.
І коли людина потрапляє в умови, де вона не має обмежень з боку закону, де її товариші дозволяють собі коїти звірства, вона починає розкладатися значно швидше.
Одна справа, якщо яблуко, що підгнило, знаходиться у вакуумному лотку в холодильнику. А вже інша – коли це яблуко лежить жужмом з іншими гнилими яблуками в сирому та теплому приміщенні.
Ймовірно, деякі з цих солдатів знаходили виправдання своїм діям у тому, що вони знущалися з «нелюдів», «нацистів». Адже якщо ми у своєму серці перестаємо когось вважати людиною, ми перестаємо бути зв'язаними нормами моралі щодо нього, включаючи милосердя та справедливість. Але це зовсім не виправдовує їх, адже така жорстокість буде вкрай огидною навіть у відношенні до тварин.
Однак, коли ми дивимося на звірства російських солдатів, дуже важливо зрозуміти, що ми, українці, перебуваємо в серйозній небезпеці уподібнитися до них.
Важливо розуміти, що гріх живе у кожній людині. Якщо ми створимо для нього комфортні умови, він дуже швидко уразить наші душі до глибини.
Перемога над нелюдяністю
Просто подумайте, що б ви зробили, якби вам сьогодні було дано повну владу над Росією: над її керівництвом, над солдатами, над їхніми сім'ями, над іншими жителями Росії? Як би ви з ними вчинили?
І ось питання: наскільки те, що ви зробили б у своїх мріях, відрізняється від того, що робить Росія з нами? Наскільки жорстокі ці мрії щодо них?
Хотілося б, щоб у мріях ми бачили, як росіяни щиро усвідомили свою провину, покаялися перед Богом. Як вони припинили війну, пішли до себе і не гинули на полі бою. Як вони перестали ненавидіти Україну. Як їхнє каяття призвело до дієвої допомоги нашій країні. Як у відповідь Господь благословив їхню країну достатком, добрим устроєм та миром.
Якщо ми мріємо і молимося так, це є саме те, про що сказав Ісус:
«Любіть ваших ворогів, благословіть тих, що проклинають вас, добро робіть тим, що ненавидять вас, і моліться за тих, що нападають на вас і переслідують вас».
Матвія 5:44
Звичайно, таке ставлення не скасовує необхідності захисту від агресії та справедливого суду над тими, хто скоїв військові злочини. Бог поставив державну (та й міжнародну) владу для здійснення правосуддя. І якщо держава не каратиме злочинців, це провокуватиме безконтрольне примноження беззаконня.
Але все ж таки, ми не повинні упиватися ненавистю і непрощенням. Ми не повинні бажати зла всім росіянам за компанію. І навіть за пропащих військових злочинців варто молитися, щоб, будучи засудженими в судових інстанціях, вони змогли покаятися у своїх гріхах, примиритися з Богом і уникнути вічного засудження.
Така є заповідь Ісуса, щоб ми молилися і благословляли тих, хто чинить нам зло.
Ми не можемо її скасувати, і вона не обмежується лише тими, хто робить нам невелике зло.
Якщо сьогодні у нас не виходить молитися за своїх ворогів, давайте починати молитися за те, щоб Бог допоміг нам молитися. А після цього можна пробувати робити перші кроки і в молитві благословляти тих, хто цього ніяк не заслуговує.
Тільки так ми зможемо зупинити безперервний і потік зла, що примножується. Тільки так ми здобудемо справжню духовну перемогу і не уподібнимося до наших ворогів. Так ми збережемо свою людяність.
Як написано в Біблії:
«Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.»
До Римлян 12:21
Читайте інші актуальні статті: Інформаційна війна , Бог і війна і Яку перемогу ми хочемо.
