Перемога… Чи молитеся ви за неї Богові? Як ви описуєте цю перемогу у молитвах? Наскільки сильно ви довіряєте своєму Творцю та Батькові? Чи готові ви до того, що Бог відповість на цю молитву не зараз чи не так, як ви хочете?
Божий план може відрізнятися від нашого
Напередодні свята Входу Господнього до Єрусалиму згадаємо, як Божий план може відрізнятись від очікувань Божого народу.
Юдеї чекали на великого царя. І Бог благословив їх великим Царем, але не таким, як вони хотіли.
Давайте перечитаємо два уривки з Нового Заповіту – Євангеліє від Матвія 21:1-11 і Євангеліє від Луки, 19 розділ. Обидва уривки описують тріумфальний в'їзд Ісуса в Єрусалим. Євангеліст Матвій дає посилання на слова пророка Захарії:
Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.
(Книга пророка Захарії 9:9)
Саме так, на ослі, а не на коні, в головне місто Юдеї в'їжджав Ісус, наголошуючи, що Він Цар покірний, праведний і повний спасіння, Цар любові та миру. Тоді як натовп, незважаючи на пророцтва, чекав царя війни і помсти, який задовольнив би їх негайні бажання. Вони хотіли відновити свою державність, хотіли помститися загарбникам, і багато в чому це можна було зрозуміти.
У той день народ святкував політичне щастя, що вже практично настало. Ісус же розумів, що цей в'їзд до Єрусалиму наближає Його до розп'яття. Він був Кимось Одним, а вони Його сприймали зовсім по-іншому.
В результаті Ісус не виправдав очікування юдейського народу і від Нього відвернулися і віддали перевагу вбивці, Його повели на розп'яття і вбили. Ось так Син Божий став розчаруванням для Свого народу.
Але ми, християни, знаємо іншу перспективу цієї історії. У Бога був Свій, довготривалий і чудовий план, хоч і не до кінця зрозумілий юдеям. Протягом Свого земного служіння Ісус вчив про Царство Боже, хоч багато хто вперто чекав омріяного ними царства земного.
Наш Господь передбачав і руйнування храму, і падіння Єрусалиму, і Його серце боліло через це. Але Він також знав і про майбутню тріумфальну ходу віри в істинного Бога, спасіння і Свого Царства по всьому світу. Він передбачав ходу не стільки з вогнем і мечем, скільки через шлях страждань і смирення, коли зло перемагається не ще більшим злом, а добром.
Божа воля, а не наша нехай буде
Давайте перенесемося з початку першого тисячоліття до української сучасності.
Українці зараз багато моляться і дуже чекають від Бога на перемогу. Найчастіше ця перемога описується дуже чітко, передбачає конкретні дії від Бога чи конкретні терміни.
Ми хочемо, щоб зло припинило ходу нашою країною. Ми хочемо святкувати перемогу. Ми хочемо знову зібратися з церквою, повернутись у свої будинки. Хочемо, щоб російські християни вибачилися за небажання бачити біль та страждання України. Ми хочемо цього якнайшвидше, ми вже не можемо цього терпіти. Щиро не можемо.
А якщо Бог не зробить по-нашому прямо в цей час? Якщо Божа відповідь затримається чи прийде в іншій формі?
Чи не станемо ми такими ж зрадниками, як юдеї першого століття? Чи не скажемо: Ні Бог, я не таку перемогу Тобі замовляв, не таке життя у Тебе просив?
Замисліться: що буде, якщо Бог не «виконає» вашу молитву прямо зараз? Чи не розчаруєтеся ви у вірі? Не скажете: Виявляється, Бог зовсім не такий, яким я Його уявляв? Чи не зруйнує ваші стосунки з Богом таке ідолопоклонство?
Тому що бажання закинути молитву як монетку в автомат і отримати свою замовлену відповідь схоже на ідолопоклонство. Справжні відносини між двома особистостями передбачають можливість почути «ні». А довіра до Когось, хто настільки перевершує людину, як наш Триєдиний Бог, має на увазі готовність вірити Йому навіть тоді, коли все відбувається не за нашим бажанням.
Чи готові ви по-справжньому віддати Богу ваше розуміння перемоги, прийнявши Його бачення перемоги?
Царство Боже – не про мовчання та пасивність
Дуже не хочеться, щоб хтось сприйняв цю статтю як пропозицію не молитися за перемогу. Або молитися за щось дуже абстрактне, наприклад, мир у всьому світі.
Зло дуже конкретне, війна дуже конкретна, на Україну напали російські війська, вони вбивають, гвалтують, грабують мирне населення. Брехня про війну з боку Російської Федерації також дуже конкретна і з кожним днем стає все більш збоченою. Заперечувати це – забути про існування істини, ігнорувати свої стосунки з Тим, Хто і є Істина.
Але нам, християнам, варто ще раз і ще раз нагадувати собі, що на першому місці повинен залишатися Бог і що Його царство важливіше. Тому і наша молитва має визначатися цінностями Царства.
Загальнолюдські цінності зараз виявляються у прийнятті правди та жертовної допомоги ближньому, часом і ціною власного життя. Цінності Царства кидають виклик іти далі: прагнути зберегти для вічності якнайбільше життів, відмовитися від ненависті, лінощів, апатії, егоцентризму і навіть слів «не пробачу ніколи».
У прагненні жити цінностями Царства ми, мабуть, не уникнемо внутрішньої боротьби. Наприклад, тому що правильно визначити прощення за нинішніх обставин і працювати з собою, щоб пробачити – це величезна праця.
Все ж таки, перспектива Царства відрізняється від земної. У ній зло перемагають добром, а смиренні успадковують землю (смиренні, але не слабкі). У ній є готовність прийняти з Божої руки будь-яке Його рішення. Адже «Бог дав, Бог взяв, нехай буде ім'я Господнє благословенне».
Молитва про перемогу – грані довіри до Бога
Та наша молитва має значення. Пам'ятаєте історію Даниїла, що перебував «у жалобі три тижні часу». До нього прийшов посланець від Бога зі словами:
Не бійся, Даниїле. З першого дня, як ти прихилив свій розум, щоб зрозуміти, щоб підкоритися Богу твоєму, слова твої почуто, і я прийшов завдяки словам твоїм.
(Книга Даниїла 10:12)
Навіть якщо нам здається, що зараз молитва не досягає до Бога, варто і надалі молитися про перемогу. Просити про Його благословення та милість для нашої країни, просити про смирення українського народу перед Богом, просити про захист, про відновлення економіки, мудрі рішення для влади, про духовну відкритість народу, про чудо покаяння. Нам варто молитися за країну України, яка поклонятиметься Богові, прославлятиме Його за ведення та перемогу.
Молитись, але не диктувати Богові свої умови.
Давайте обирати Царство Боже. Це не скасовує існування нашої прекрасної країни. Це просто ставить Бога вище, а нас нижче. І лише Україна, підпорядкована Богові у смиренні (як і Росія, підпорядкована Богу у смиренні), зможе мати довге та благословенне майбутнє.
Можливо, вас зацікавлять наші попередні статті про війну:
