1 ПОСЛАННЯ ПЕТРА 2:1-10
Яким або якою мене прагне бачити Бог? Чи відповідає моя поведінка Його задуму? Оцінка від Бога для нас – яка вона? Апостол Петро продовжує говорити про те, що ми маємо у Господі, яким є Його покликання для нас і що нам робити, аби увійти у це покликання.
По-перше, маємо позбавитися безладу у своєму житті
Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь.
1 Послання Петра 2:1-3
Якщо ми знаємо Бога, каже апостол Петро, якщо ми розуміємо Його доброту, то захочемо жити так, аби Його оцінка нашого життя була якнайкращою. Для цього ми спершу маємо позбавитися безладу у нашому житті, дбаючи про своє серце, позбавившись від бруду непрощення і пам’ятаючи про нашу нову природу.
Ми маємо дбати про своє серце, адже саме у ньому – причина наших гріховних вчинків. Нас досить швидко долає лицемірство. І ось ми вже лише говоримо про силу молитви, а не молимося, лише проповідуємо про десятину, але не жертвуємо кошти на Царство Боже, лише вважаємо Біблію Словом Божим, але вже не читаємо її і не довіряємо їй.
Слово Боже подібне до молока, каже апостол Петро. Молоко «збудовує», дозволяючи немовляті отримати все для здорового розвитку. Ми ж маємо Біблію, яка дозволяє нам, християнам, зростати у ходінні перед Богом. Адже чим ми будемо наповнюватися, таким і буде наше серце.
Наступний крок – позбавитися бруду непрощення. Непрощення – це темне місце у нашому серці, яке відтягує нас від цілеспрямованого радісного майбутнього, натомість повертаючи нас у болісне минуле.
«Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!»
Колосянам 3:13
І завжди ми маємо пам’ятати про те, що ми Син вже нове творіння у Христі. Ми не залежимо від історії нашої родини, тож можемо бути вільними від травм дитинства. Ми маємо силу і можливість жити відповідно до нашої нової природи.
По-друге, маємо виконувати Боже покликання для нас
Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. …
1 Послання Петра 2:4-5, 9-10
Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!
Давайте розберемо цей уривок ретельніше.
Самі по собі, до Христа, ми нічого доброго не мали, нічого собою не являли. Та коли ми почали будувати наше життя на правильному фундаменті – на Христі, то і Бог почав оцінювати нас по-новому.
Саме завдяки Христу ми стали живим камінням, вибраним родом, царським священством, народом святим, людом власності Божої (1 Послання Петра 2:5, 9).
Бог оцінює нас саме у Христі, а не завдяки нашій освіті, майну, заощадженням, навіть не завдяки нашому міцному шлюбу або дружнім стосункам. Усе це – приємні речі, але жодна з них не може стати надійним фундаментом для нашого вічного життя.
Отже, завдяки стосункам з Ісусом ми стаємо «живим камінням». Це – дуже цікава метафора, адже у природі каміння неживе і лише Бог може зробити з неживого живе. З «живого каміння» можна збудувати гарний храм. «Живий камінь» і сам хоче стати на правильне місце, а не просто лежати. Тож Бог закликає нас бути активними, шукати своє служіння, бути корисними церкві, приносити славу Богові.
Далі Бог називає нас царським священством, царями і священниками. Спершу народом царів і священиків мав стати Ізраїльський народ. Саме це Бог сказав Мойсею після виходу з Єгипетського рабства, біля гори Сіон одразу перед отриманням Десяти Заповідей (див. 19 розділ Книги Вихід). Як царське священство, ізраїльський народ мав свідчити про Божу святість іншим народам і стати Божою спадщиною.
Але поки Мойсей отримував Десять Заповідей, народ, який лише кілька днів тому обіцяв виконувати Божий заповіт, вже перетворився на ідолопоклонників. Вони зробили собі теля замість невидимого Бога і стали поклонятися цьому ідолові.
Тепер Бог зробив царством священиків нас, християн, адже Його місія для народів ще не завершена. Наш Цар наділив нас усіма необхідними повноваженнями.
Якими є наші обов’язки? Допомагати людям приходити до Бога, допомагати їм отримувати прощення гріхів, навчати слову Божому, молитися за людей.
Ми, християни – вибраний рід, тобто ті, кого Бог обрав для певної місії.
Ми – народ святий, тобто відділений для особливої цілі: служіння Богові, виконання Його доручень.
І зрештою, ми – люд власності Божої. Син Божий помер за нас і тим самим викупив, зробивши Своїм народом. Він доглядає за нами як за чимось дуже цінним: ми маємо для Нього значення. А тому наш Батько дисциплінує нас так, як ми дисциплінуємо наших дітей.
Усі ці духовні титули пов’язані між собою. Бог дає нам їх одночасно і безкоштовно, але водночас вони всі є великою відповідальністю. Ці титули ми отримали не для того, аби лише пишатися і насолоджуватися ними, а для певної місії.
Це все – заради того, аби «…звіщали чесноти Того, хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9).
ЗАДУМАЙТЕСЯ:
- Наскільки ви відповідаєте цьому описові святого Божого народу?
- Чи потрібно вам позбавитися певного безладу у вашому житті?
- Чи виконуєте ви Боже доручення?
Вивчайте разом з нами Перше послання апостола Петра:
Читайте інші наші статті на схожу тему:
