У війні, яку сьогодні веде Росія проти України, вражає не лише жорстокість агресора, але й жахливі масштаби брехні, якими він намагається виправдати свої дії. Інформаційна війна, як і війна духовна, є не менш реальними, ніж усі трагічні події, що відбуваються наразі в Україні.
Коли жителі України намагаються спілкуватися та розповідати своїм рідним чи друзям, які живуть у Росії, про ту ситуацію, якій вони є безпосередніми свідками, у відповідь лунає один і той самий набір пропагандистських штампів. Неймовірно, наскільки масово люди по той бік кордону відмовляються вірити своїм близьким людям, віддаючи перевагу своєму президентові та засобам масової інформації. Ні любов до близьких, ні співчуття, ні доводи розуму не здатні достукатися до уражених брехнею сердець людей.
Якби ми сьогодні не зіткнулися з такою масовою оманою мільйонів людей, важко було б повірити, що таке взагалі можливе.
Але сьогодні ми на власні очі бачимо, що так, це можливо.
Сьогодні мільйони росіян живуть у альтернативній реальності. Їхні засоби масової інформації насичують суспільство описом тих подій, яких ніколи не було. Вони знімають постановочні вистави та видають їх за істину. Але, напевно, більшу частину інформаційного потоку все ж таки складають брехливі інтерпретації реальних подій.
Наприклад, візьмемо найболючішу тему сьогодення – місто Маріуполь. Є факт: місто оточене російськими військами, люди в місті відчувають нестачу води, їжі та ліків, але гуманітарні коридори до міста зриваються день у день, від чого гине дедалі більше людей. Гуманітарні коридори блокують і обстрілюють російські солдати, але в російських засобах масової інформації ситуація подається так, начебто це робить українська сторона.
Отже, виходить, що гуманітарна ситуація у Маріуполі висвітлюється російськими ЗМІ на 90% правильно. Тобто загальна картинка більш-менш правильна. Але, як кажуть, диявол криється в деталях. Виявляється, що важливою є не лише основна ідея, а й деталі. Недостатньо просто сказати, що у Маріуполі гуманітарна катастрофа і що одна сторона постійно зриває гуманітарні коридори. Вкрай важливо точно вказати, яка саме сторона їх зриває. Вкрай важливо, щоб саме винна сторона перестала це робити.
Інформаційна війна: диявол криється в деталях
Сьогодні для багатьох людей очевидно, що Путін – цинічний брехун. Очевидно, що мільйони росіян живуть у жахливому обмані та свято в нього вірять. І тепер, усвідомлюючи масштаби брехні та омани, яким може масово піддаватися людство, давайте подумаємо про наступне: Що, якщо існує брехун, мерзенніший за Путіна і його систему? Що, якщо існує омана більш масова, ніж омана мільйонів російських громадян? Що, якщо існує брехня, яка завдає шкоди значно більшої, ніж брехня, що розповсюджується кремлем?
Наймайстерніша брехня має виглядати правдоподібно, адже інакше в неї не віритимуть. Вона оперуватиме деякими реальними фактами чи людськими настроями. Вона користуватиметься тим самим словниковим запасом, який використовується для справжнього опису ситуації.
Але вся каверза буде таїтися саме в дрібницях, в деталях.
І саме ця, здавалося б, незначна різниця нестиме у собі всю руйнівну силу.
Диявол криється у дрібницях! Що, якщо це не просто крилата фраза? Чи знаєте ви, що Біблія називає саме диявола, як особистість, батьком неправди? Згідно з Біблією, Путін і вся його команда – це лише його духовні діти, учні. На яку ж грандіозну брехню здатний безсмертний батько брехні, якщо навіть його смертні діти в ній так процвітають?
Якщо припустити, що диявол дійсно існує, то найнебезпечніша і найбільш згубна його брехня стосуватиметься його головного ворога – Бога. І ця брехня не має бути одна, універсальна для всіх людей. Це істина має бути одна. А брехню, навпаки, найкраще робити «таргетовану», заточену під різні категорії людей, під різні культури та часи. Тоді більше людей зможуть у неї повірити.
Очевидно, що якщо Бог існує, то найважливіше знання для людини має відношення саме до Нього, до Бога.
Адже якщо у цього світу і в нас самих є Творець, то сенс нашого життя саме в тому, щоб виконувати те призначення, для якого Він нас створив.
Відповідно, найнебезпечніша і найруйнівніша брехня буде відводити нас убік від нашого призначення, а значить і убік від пізнання Бога. І якщо за справу береться найбільш досвідчений і професійний з усіх брехунів, разом зі своєю численною командою, слід очікувати, що ця брехня матиме надзвичайно масовий ефект, який значно перевищуватиме ефективність кремлівської машини. А картина світу, створена цією командою, для ошуканих людей виглядатиме надзвичайно правдоподібною.
Отже, якщо найнебезпечніша брехня має відношення до Бога і нашого призначення, то, очевидно, вона може мати дві основні форми:
- Повне відкидання існування Бога, а разом, і нашого призначення (атеїзм). Тут на допомогу приходить, наприклад, теорія еволюції, в яку люди масово вірять, але яка від цього не стає більш правдивою.
- Визнання існування Бога, але спотворення розуміння Його єства та Його задуму.
У цьому контексті згадується ще одна крилата фраза: "В окопах немає атеїстів". Звичайно, це твердження є перебільшенням, але є в ньому і зерно істини. Під час війни багато людей, які раніше не були особливо релігійними, починають відкрито молитися і просити Бога про допомогу та захист. І тому хотілося б сьогодні трохи поговорити про ту форму великої брехні, яка має найбільше відношення до нас – людей, що страждають від війни та моляться Богу.
Що об'єднує людей, які сьогодні моляться Богу за умов війни? Мабуть, певне почуття слабкості та безпорадності, нездатності вберегти близьких. Звичайно, ми чекаємо на перемогу нашої армії, але ми не знаємо, якою ціною вона дістанеться і чи доживемо ми до неї. І тим більше, ми не знаємо, який черговий намір спаде на думку шаленому диктатору. І це лякає.
Це почуття слабкості веде нас до пошуку захисту у Бога, Який Єдиний може нас врятувати і зберегти навіть у безвихідній ситуації. Більше того, якщо вірити Біблії, такий стан серця людини любий Богу:
Він хоче, щоб незалежно від того, війна зараз чи мир, радість чи горе – у всіх обставинах людина знаходила силу і опору не у собі, але в Бозі, Який завжди поряд.
Інформаційна війна: універсальний бог усіх релігій
Однак у цій ситуації є ще один момент. Українці сьогодні залишили багато спірних питань та об'єдналися з однією метою – захистити Україну та вигнати з неї окупанта. Ці спірні питання включають і питання різниці між релігіями і уявленнями про Бога. Люди залишають релігійні розбіжності і разом моляться Богу про допомогу.
Але в цьому людському пориві є серйозна небезпека.
Звичайно, ми повинні любити і приймати всіх людей, незалежно від їхніх релігійних уявлень. Але ми не повинні вірити в якогось узагальненого бога, універсального для всіх релігій. Бога, який би пасував і християнам, і мусульманам, і буддистам, і іншим релігіям.
У світі є ця тенденція – намагатися визначити універсального бога, спільного для всіх релігій і не обмеженого рамками цих релігій. Ідея бога, якому представники всіх релігій можуть молитися разом у одному храмі.
Але незважаючи на те, що ця ідея виглядає дуже мудро і виважено, вона є однією з найбільших помилок про Бога.
Згадаймо, що диявол ховається в дрібницях! Давайте знову згадаємо Маріуполь. Недостатньо просто сказати, що у цьому місті гуманітарна криза. Важливо точно визначити, що є причиною цієї кризи та прибрати цю причину. Інакше проблема не вирішиться.
Або, наприклад, недостатньо просто сказати, що велику загрозу світовій безпеці зараз несе фашизм. Важливо правильно і точно визначити, яка саме країна сьогодні є носієм цієї ідеології. Бо інакше може вийти той театр абсурду, який ми бачимо сьогодні: спроби фашистів демілітаризувати та денацифікувати мирну країну.
Світові релігії відрізняються дуже сильно. Але навіть якщо в нас і вийде виділити з них якусь спільну ідею, вона виглядатиме неповноцінно з точки зору будь-якої з цих релігій. Відкидаючи деталі кожної з релігій, є дуже великий шанс разом з ними відкинути щось фундаментально важливе.
Навіть розуміння Єдиного Всемогутнього Бога Творця є далеко не у всіх релігіях (це стосується як політеїстичних релігій, так і буддизму). Хтось не вважає, що Бог один. Хтось не вважає Його Творцем. Хтось розділяє якості всемогутності між різними богами, наділяючи кожного владою над різними природними силами. Зрештою, загальним між усіма уявленнями залишається лише слово «бог», у яке кожна релігія вкладає свій сенс. Але давайте не забувати, що навіть саме це слово звучить по-різному мовами тих народів, від яких пішли відповідні релігії.
Отже, спроби визначити узагальненого бога всіх релігій призводять, власне, до бога атеїзму – тобто до відсутності Бога як такого.
Адже, фактично, не існує жодної божественної якості, яка б задовольняла всі релігії.
Але такий висновок точно не може влаштувати людину, якій здоровий глузд, серце і совість явно свідчать, що Бог існує.
Щоб вирішити цю проблему, ми можемо спробувати визначити узагальненого бога лише на підставі світових монотеїстичних релігій (які стверджують, що є лише один Бог). До таких релігій відносяться іудаїзм, християнство та іслам. Всі вони мають спільне коріння і погоджуються в тому, що дійсно існує Єдиний Всемогутній Бог Творець. Вони погоджуються і щодо багатьох інших якостей Бога.
Але при цьому вони мають одну істотну відмінність, що стосується спасіння людини та її взаємовідносин з Богом.
Іудаїзм та іслам стверджують, що людині для порятунку і досягнення щастя у вічному житті необхідно постійно дотримуватися цілої збірки правил, законів, заповідей. Тобто, фактично, людина повинна сама, самотужки догодити Богу і досягти вічного життя.
Християнство стверджує, що абсолютно кожна людина грішна, а тому не здатна досягти Бога і вічного життя своїми силами.
Спасти людину може лише Сам Бог.
Людині для спасіння потрібні лише покаяння та віра. Покаяння – визнання своєї гріховності, слабкості, нездатності виконувати Божі заповіді своїми силами, і щире бажання змінити це. Віра – вольове рішення прийняти і погодитись із твердженням Бога, що Його Син Ісус Христос помер за гріхи людей, щоб дати їм вічне життя.
Таким чином виходить, що в християнстві спасіння людині приніс Сам Бог, втілившись у людину, проживши безгрішне життя, бувши розп'ятим грішними людьми і воскреснувши.
Ісус Христос дає людині спасіння як подарунок.
Людині треба відмовитися від самовпевненості у питанні спасіння, довіритися Богу та прийняти від Нього цей подарунок.
Ця різниця між християнством та іншими монотеїстичними релігіями комусь може здатися якоюсь глибокорелігійною деталлю, абсолютно непотрібною звичайній людині. Але візьму на себе сміливість сказати, що в цій деталі є сама суть. І саме у її неправильному розумінні часто ховається диявол.
Ісус Христос – шлях, істина та життя
Насправді ця деталь вирізняє християнство не тільки серед монотеїстичних релігій, але також серед усіх інших релігій. Зазвичай релігії пропонують людині список дій, які потрібно регулярно виконувати, щоб досягти досконалості, досягти Бога, заслужити вічне життя.
Тоді як християнство стверджує, що людина не може досягти Бога, але Сам Бог може досягти людину, якщо вона до Нього за цим звернеться. А коли Бог досягає людину, то Він Сам починає її вчити жити тим життям, яке подобається і Богу, і самій людині.
Це вже не життя обрядів і правил, а життя у стосунках любові з Богом.
У християнстві добрі справи та виконання заповідей є не причиною, а наслідком спасіння душі. Будь-яка людина подібна до несправного механізму — хоч би як вона хотіла, але вона не здатна повноцінно виконувати своє призначення. Тільки майстер знає, як полагодити цей механізм, щоб він працював правильно.
У цьому є дуже важлива відмінність християнства від інших релігій. Якщо інші релігії намагаються мотивувати людину знайти в собі сили бути доброю і/або заслужити схвалення у Бога, то християнство визнає немічність людської природи.
Будь-яка людина сама по собі слабка і потребує постійної допомоги та зміцнення від Ісуса Христа. Чи то в питаннях спасіння душі, чи в будь-яких інших життєвих ситуаціях.
Багато людей це виразно відчувають тепер, під час війни, коли у відчаї просять Бога про допомогу та захист. Але ми схильні про це забувати, коли довкола панує мир і безпека, коли є дах над головою, коли в сім'ї всі ситі та одягнені.
Думаю, що людська самодостатність – це і є найбільша брехня, в яку люди вірять, і вірять масово.
Комусь здається, що він сам господар свого життя і Бог йому не потрібний. Хтось інший вірить у Бога, але вважає, що своїми добрими справами, постами та медитаціями може заслужити спасіння своєї душі або покращити карму.
На жаль, руйнівні наслідки цієї брехні просто надзвичайні: адже вона не тільки змушує людину вести життя, яке абсолютно не відповідає задуму Творця, але зрештою губить вічну людську душу...
Але чи не для того Бог і допускає нам ці важкі обставини, щоб ми нарешті перестали сподіватися на себе і всім серцем довірилися Тому, Хто Сам заради нас пройшов через тяжкі страждання, померши болісною смертю на хресті? Тому, Хто, тим не менше, воскрес із мертвих і обіцяє кожному віруючому в Нього вічне життя.
Також читайте роздуми про те, де Бог, коли йде війна в Україні, як християнам реагувати на війну і що робити, у статті Бог і війна.
