Ходіння з Богом: 4 історії

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер
Ходіння з Богом

Згадуємо 4 історії: Еноха, Ноя, Авраама і Давида. Вони такі різні, та об'єднує їх ходіння з Богом, як прояв віри ...

Ходіння з Богом. Давид

Пам'ятаєте історію про Давида й Голіафа, коли молодий юнак, майбутній цар Ізраїлю, майже обезброєним вийшов на поєдинок з величезним филистимлянином Голіафом? Усі відбірні ізраїльські воїни сиділи в страху, не насмілюючись прийняти виклик суперника. Коли ж Давид прийшов у стан, почув слова Голіафа й побачив реакцію своїх одноплемінників, він зразу ж наважився на поєдинок. Його зовсім не збентежило вийти супроти ворога без обладунку і без зброї. Молодий юнак в пастушому одязі і з пращею в руках виглядав дуже дивно як в очах своїх побратимів, так і в очах суперника. Але саме він приніс у цей день велику перемогу Ізраїлю.

Чи випадковим було те, що Давид у той день вчинив всупереч суспільним стандартам? Очевидно, ні. Коли пізніше у нього двічі була можливість убити Саула, який переслідував його, він не зробив того, що зробив би кожен на його місці. Мало того, протягом історії багато хто влаштовував змови з метою повалення царів, але Давид відмовився підняти руку на царя, коли, здавалось би, Сам Бог давав Йому таку можливість. Коли ж Саул загинув у битві з филистимлянами, Давид гірко оплакував його.

Поведінка Давида дивувала оточуючих і в багатьох інших ситуаціях. Наприклад, з якою простотою він, цар, танцював при перенесенні ковчега заповіту в Єрусалим.

Чому ж він так часто чинив всупереч тому, що очікували від нього люди? Відповідь проста: Давид ходив із Богом, як засвідчив про нього його син Соломон:

«Ти зробив був велику милість із рабом твоїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість».

1 Царів 3:6

Давида не так сильно турбувало, що про нього думають люди, адже він ходив із щирим серцем перед Богом. І Богові подобалось таке його серце.

Ходіння з Богом. Авраам

Таке ж серце ми можемо бачити й у Авраама, якого Бог назвав Своїм другом. Коли Бог призвав Його, він вийшов із Ура Халдейського, який був найбільшим містом того часу. Залишивши весь свій життєвий уклад, багатьох родичів, друзів та майно, він зробив шалений за людськими мірками крок – пішов поневірятися сам не знаючи куди. Напередодні народження Ісаака Господь з'явився Авраамові і сказав:

«Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе».

Буття 17:1-2

Авраам ходив із Богом, і ходив уже тоді, коли вийшов із Ура Халдейського. Господь бачив це – і обрав його, щоб він навчив цьому ходінню своїх нащадків (Бут. 18:19).

Ходіння з Богом. Ной

А ще задовго до Авраама народилась інша людина, яка так само добре знала, що значить ходити з Богом. Він не боявся жити життям, яке докорінно відрізнялось від життя всіх його сучасників. І коли Бог сказав йому будувати ковчег, він точно виконав наказ, хоча для всіх оточуючих людей це могло виглядати смішним. Людина, яка будувала величезне судно посеред суші і зганяла в нього натовпи тварин, виглядала, меншою мірою, дивно. Але він ходив із Богом – і уже давно навчився орінтуватись на Його думку, а не на думку людей. Біблія свідчить про нього:

«Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив».

Буття 6:9

Ходіння з Богом. Енох

Але і Ной не був «першопроходцем»: в Біблії ми знаходимо, що ще Енох (сьомий від Адама) ходив із Богом:

«І ходив із Богом Енох; і не стало його, – бо забрав його Бог».

Буття 5:24

Ми дуже мало знаємо про життя Еноха, але нам точно відомо, що його земне життя відрізнялось від життя його сучасників тривалістю (він жив тут значно менше часу) і закінченням (він не помер, але був живим забраний Богом). І знаючи, що Енох ходив із Богом, ми можемо бути впевнені в тому, що його поведінка та спосіб життя відрізнялись від способу життя інших людей.

Енох, Ной, Авраам, Давид – якщо задуматись, то ми побачимо, що всі ці люди наведені нам як приклад героїв віри в 11-му розділі Послання до Євреїв. Їхня віра та їхнє ходіння з Богом були нерозривно пов'язані. Істинна віра обов'язково проявляється в ділах. Але не просто – в ділах, а в ходінні з Богом, тобто – у взаємовідносинах з Творцем, які неминуче приводять нас до праведності та її проявів.

Цікаво, що Біблія дає нам також приклад і зовсім інших «героїв» віри:

«Проте багато навіть начальників увірували в Нього, та через фарисеїв не признавались, щоб не відлучили їх від синагоги. Бо вони любили славу людську більше, ніж славу Божу».

Івана 12:42-43

Ці люди настільки цінували своє становище в суспільстві, що їхня віра виявилась мертвою й бездіяльною. Вони ходили перед лицем людей – і тому не могли дозволити собі ніяких проявів, за які були б відкинуті чи засуджені цими самими людьми.

Подумай, а перед ким ходиш сьогодні ти?

І пам'ятай, що розмірковуючи над цією темою, важливо не впасти в іншу крайність – звичайний бунт проти суспільної думки й стандартів, в якому немає нічого спільного з істинною вірою й ходінням із Богом.

Можливо, вам буде цікава тема: Як Бог може використати ваше життя (а також відеозапис проповіді).

Поділись: