Суспільний гріх: що робити мені, коли грішить мій народ?

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер
Существует ли общественный грех?

Після нападу Росії на Україну ми зіштовхнулися з різним спектром емоцій по відношенню до росіян: від презирства до ненависті, від спроб зберегти любов до родичів до намагань добитися від знайомих росіян відповідальності за дії російського суспільства та керівництва. 

Хоча емоції українців цілком зрозумілі, все ж, люди схильні добре бачити проблеми у сусідів, тоді як власні проблеми здаються набагато меншими, ба навіть неіснуючими. 

Чи може окрема людина відповідати за те, що чинить її громада і народ? І що робити, якщо народ грішить? Давайте розбиратися. 

Що робити, якщо грішить усе суспільство?

1. Суспільний гріх існує 

«І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів.»

(Книга Ісуса Навіна 7:1)

Ізраїльське військо потерпіло поразку і втратило 36 воїнів. Чому? На це дається відповідь вже на самому початку цієї історії: Ахан взяв із заклятого, порушив поставлене Богом правило знищити все у Айї, місті, яке Бог прирік на повне руйнування. Одна людина порушила Божу заповідь, 36 людей померло у битві, весь народ поніс ганьбу і поразку. Коли все з’ясувалося, камінням побили не лише винуватця Ахана, але і його сім’ю.

Суспільний гріх існує: за переступ навіть однієї людини відповідальність може лягти на набагато більшу кількість людей, які, ніби то, і не були залучені до цього гріха. Дивлячись на цю історію, справедливим буде зробити екстраполяцію: за гріхи певної групи може так чи інакше постраждати і весь народ.

Власне, цю тезу нам, українцям, доводити не треба: ми з відчуттям справедливості у серці спостерігаємо за тим, як весь російський народ несе на собі наслідки гріховних дій своєї влади і армії. Ми впевнено кажемо: «Відповідальність несе все суспільство».

Суспільний гріх має наслідком покарання

2. Суспільний гріх має наслідком покарання

«Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником! Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!»

(Євангеліє від Матвія 23:35-37)

Ісус говорить про провину, яка падає на покоління Його сучасників за гріхи їхніх предків. Вбивства праведників і пророків було не просто випадковостями.

Ізраїльський народ протягом сотень років віддавав перевагу своїм ідолам і пристрастям, тоді як праведні люди були живим свідченням гріха ізраїльтян і нагадуванням про існування Закону Божого. Вони свідомо вбивали пророків і Божих людей, аби жити своїм життям. Це була прийнятна і заохочувана соціумом поведінка.

Як сказав теолог Грегорі Баум: «Особистий гріх – це вільний вибір. Суспільний гріх – це колективна сліпота».

І за цей гріх вони розплачувалися протягом всієї історії Ізраїля та Юдеї. Але за цей же гріх своїх дідів-прадідів остаточно довелося розплатитися і сучасникам Ісуса. Гріх проти Бога і Його людей не був забутий Богом, покарання відбулося.

Суспільний гріх вимагає дієвого покаяння

3. Суспільний гріх вимагає дієвого покаяння

«А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога...»

(Книга пророка Даниїла 9:20)

Пророк Даниїл каявся не за власний гріх, а за гріхи своїх предків. Він називав гріхи своїми іменами, визнавав ідолопоклонство і прагнення народу жити власною волею всупереч Божій. Він не перекладав відповідальність ані за гріх, ані за понесене покарання на інших людей. Даниїл відчував себе частиною свого народу, а отже і усвідомлював свій обов’язок перед Богом сповідувати цей гріх. Отже, з любові до свого народу мав сміливість просити у Бога прощення і милості.

В історії Візантії при значних бідах нормою було всенародне покаяння. Наприклад, всенародний піст і покаяння при набігові печенігів в 11 столітті очолював сам імператор Костянтин X. І Бог урятував Візантію! 

Однак, одних лише молитов недостатньо. Бог Сам сказав Своєму народу через пророка Ісаю, що покаяння призводить до зміни поведінки:

«Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!».

(Книга пророка Ісаї 1:16-17)
Перестати чинити зло і почати чинити добро

Не достатньо лише слів покаяння, не досить лише перестати чинити зло. Потрібно ще і покарати зло і почати робити добро.

Отже, суспільний гріх існує і тягне за собою покаяння. І шлях до його подолання – це дієве покаяння перед Богом.

А які гріхи українського народу ви згадаєте хоча би за 30 секунд? Нам спадає на думку дуже багато: корупція, крадіжки, узаконені обмани своїх громадян, здирство. Ще - зневажання слабких, тих, хто потребує допомоги: хворих, сиріт, пенсіонерів. Ще - влада, яка роками ігнорувала покладену на неї Богом відповідальність за суспільство і ставила особисту хіть вище за все. А ще – нація, яка впала у гріх ідолопоклонства успіхові, свободі, споживацтву, надмірної гордості замість того, аби боятися Бога, і тим самим відходила від Божої волі все далі і далі.

Бог проявляє Свою милість навіть у війні, але це не позбавляє нас відповідальності каятися за наш народ перед Богом так, як це робив пророк Даниїл. 

Це також покладає на нас відповідальність бути дієвими у викоріненні цих гріхів – у себе, своєму близькому колі, можливо, у ширшому колі нашого впливу. 

Тож розмірковуючи про відповідальність всього російського суспільства за вчинене нам зло і несправедливість, давайте не забувати дивитися на свої вчинки, вчинки українського народу. Бо за них ми теж дамо відповідь Богові. 

Якщо вам цікаві богословські роздуми на тему війни Росії з Україною, читайте інші наші статті:

Поділись: