БУТТЯ 38.
Чи зашкодить брехня мені як християнину, навіть якщо я брешу не комусь іншому, а лише самому собі? Давайте подивимося історію Юди, одного з синів Якова, про брехню та її наслідки в його житті та його власній родині.
У Книзі Буття історія Юди перериває оповідь про Йосипа, можливо, для того, аби потім нам була зрозумілішою трансформація характеру цього сина Якова. Але поки, коли ми читаємо 38-й розділ Книги Буття, праведність Йосипа сильно контрастує зі «світською» поведінкою Юди. Яку брехню собі, людям і Богу ми спостерігаємо у його житті і вчинках його дітей?
Брехня перша: можна просто жити як всі
Від Авраама до Якова – кілька поколінь Юдиної родини намагалися жити праведно перед Богом і відокремлюватися від народів, що не знали Бога, не одружуючись і не змішуючись з ними.
Натомість один із старших синів Якова чомусь вирішує відокремитися від родини і піти жити до ханаанців до місця під назвою Кезив (що, до речі, перекладається як «брехня»). Що більше, він навіть одружується з ханаанкою. Середовище, в якому проживала родина Якова, на жаль, перемогло. Життя серед ханаанців стало для Юди більш привабливим, аніж життя в оточенні своєї родини.
Перший наслідок цього оманливого вибору Юда побачив уже за своє життя: смерть свого сина Ера. Читаємо у Книзі Буття:
І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив. (Буття 38:7).
Фраза: «Ер був злий в очах Господа»скоріше за все означає,що його діла були злими. Ер був продуктом свого середовища.
Ми, батьки, відповідальні за свій вплив на дітей і за те, в якому середовищі вони живуть. І півтори години недільної школи раз на тиждень не можуть стати цьому належною противагою.
Наскільки ретельно ви обираєте середовище для свого життя і становлення своїх дітей (тут мова йде не стільки про місто, скільки про оточення, друзів, церкву)? Наскільки уважно ви ставитеся до покликання християн бути святими – відділеними для Бога?
Брехня друга: мій непослух ніхто не помітить
У Ханаані у Юди народився ще один син – Онан. Після смерті Ера за звичаями того часу Онан мав увійти до дружини брата і відновити його рід (так званий левіратний шлюб).
Він одружився з Тамарою, але знав, що принаймні перший син від цього союзу не буде вважатися його (38:9). Він не хотів відновлювати лінію братові і піклуватися про його родину. Можливо, він не хотів ризикував втратити і старшинство, і пов’язану з цим спадщину.
Тож Онан одружився з Тамарою, займався з нею сексом, але переривав його, аби запобігти вагітності. Він користувався цією молодою жінкою, не беручи на себе відповідальність за наслідки.
Він чинив зло і брехав, нібито намагаючись відновити рід братові – а насправді фокусуючись лише на власному задоволенні.
Онан ослухався і свого батька, і звичаїв того часу, і, за великим рахунком, Бога. Він розумів, для чого йому була дана Тамара, але проявив злісний непослух.
Тож Онана було покарано за гріх: Господь вбив і його.
Задумайтеся, чи уникаєте ви чогось, що маєте зробити? Чи проявляєте ви непослух Богові чи тому, перед ким у вас є зобов’язання?
Брехня третя: я можу брехати заради нібито «вищої цілі»
Юда втратив уже двох синів, але сам він ще мав пройти через інші уроки.
Замість того, аби віддати Тамару заміж за третього сина, Юда вирішив відправити її додому:
І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого. (Буття 38:11).
Тамара була одружена з двома його синами, а Юда відіслав її назад, до батька, як якусь непотрібну річ. Далі у Книзі Буття ми читаємо про те, що минуло багато часу (38:12), дружина Юди померла, а Тамара все ще жила у домі свого батька як вдова. Юда не планував дотримуватися даного їй слова видати її заміж за Шелу.
Так, Юда боявся за молодшого сина і прикривався нібито «вищою» ціллю , але абсолютно проігнорував цінність і життя Тамари, прирікши цю жінку на життя вічної удови.
І наступні події покажуть, що у цієї брехні також були наслідки.
А ви, чи прикриваєте ви своє небажання щось робити нібито «вищою» ціллю?
Тут важливо зробити певне зауваження. У нашому житті, хоч і винятково, дійсно можуть виникати події, що вимагатимуть брехні заради справді вищої цілі. Такі як, наприклад, порятунок євреїв від нацистів, християн – від радянської влади або співгромадян – від російського полону. І така брехня не буде гріхом, а навпаки, буде проявом справжньої любові до ближнього.
Але – підкреслюємо – мова йде про виняткові події, а не щоденні побутові справи. І нехай Бог дарує нам здатність розрізняти перше і друге.
Брехня четверта: до мене і до інших можна застосовувати різні стандарти
Між тим, Юда після періоду оплакування дружини пішов стригти свою отару і святкувати. Залишаючись лише досить короткий час без дружини, він побачив повію (ймовірно, подумав, що це – культова блудниця) і увійшов до неї.
Він не знав, що це Тамара вдалася до хитрощів, розуміючи, що її просто позбулися. Весь цей час вона жила як вдова і носила одяг удови. Вона перевдягнулася і вирішила хоч таким чином добитися від Юди обіцянки продовжити рід її першого чоловіка.
Потім вона забрала в якості завдатку деякі важливі для Юди предмети, зокрема, його печатку, аби мати докази своїм словам.
Юда не розпізнав у повії Тамару, але згодом дізнався про вагітність колишньої дружини двох своїх синів – і вирішив її… спалити за блуд. Неймовірно, що вона багато років жила окремо від родини Юди, а він все ще продовжував розпоряджатися її життям. Можливо, Юда відчув велике полегшення: уже не треба буде соромитися своєї власної брехні видати її заміж за третього сина.
Але Юда і тут вдається до брехні: він звинувачує Тамару у тому, що вона не зберегла свого вдівства, тоді як він сам перед цим відвідав повію! У нього був подвійний стандарт: для неї – смерть через спалення, а для себе, мабуть, «благодать».
Чи застосовуєте ви подвійний стандарт: до себе і до інших?
Тамара ж надіслала свекру його власні речі на упізнання. І тут благодать до Тамари застосував Бог. Юда все ж визнав її правоту. Він міг зробити вигляд, що нічого не сталося, але, схоже, Бог торкнувся його у цей момент. Його совість виявилася ще не повністю спаленою і Юда зрештою вчинив правильно.
І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її. (Буття 38:26).
Далі лінія Юди, що доходить до Ісуса, описується саме по лінії синів Тамари через Юду, а не через молодшого Юдиного сина Шелу. Справедливість було відновлено: її сини отримали належне місце у роді Юди.
Дивовижно, що Біблія не приховує і не підчищає цю далеко не гарну історію. Біблія правдива. Але поруч із реалістичним зображенням гріха у ній ми бачимо і Божу благодать.
Бог милостивий, якщо людина кається. Далі ми побачимо вже іншого Юду, який бере на себе відповідальність і готовий приносити жертви. Це наслідок його покаяння. Ніхто не може бути занадто далеким від Бога, аби Той не мій його врятувати.
Бережімо себе від брехні, бо інакше вона матиме довготривалі наслідки як для нас, так і для наших родин.
Читайте інші наші статті:
