Чи хотіли б ви точно знати Божу волю щодо свого життя? Яка у Нього мета для вас? Чим би Він хотів, щоб ви займалися? Як би Він хотів, щоб ви вчинили в тій конкретній ситуації, в якій ви перебуваєте сьогодні?
Божа воля у наших рішеннях
Життя вимагає від нас постійного прийняття рішень: від найдрібніших (що сьогодні одягнути або чим поснідати) до глобальних, які визначають все наше подальше життя (яку спеціальність обрати, з якою людиною зв'язати своє сімейне життя, в якій країні жити).
Дрібні повсякденні рішення ми часто приймаємо майже автоматично. Хоча, якщо подумати, навіть такі рішення було б корисно порівнювати з волею Божою. Але коли справа доходить до глобальних рішень, ми можемо зупинятися в нерішучості, не знаючи, як краще вчинити. Адже такі рішення можуть назавжди змінити наше життя як на краще, так і на гірше.
Коли ми, християни, опиняємося перед таким вибором, зазвичай ми молимося і просимо, щоб Бог показав правильне рішення.
Розмірковуючи над цим питанням, давайте розглянемо дві історії, описані в книзі пророка Єремії. Обидві вони пов'язані з однією з найтрагічніших сторінок історії стародавнього Ізраїлю - вавилонським полоном, коли вавилонський цар Навуходоносор зруйнував Єрусалим і храм в ньому, і виселив величезну кількість юдеїв до Вавилону. Все це було покаранням від Бога за гріхи, якими народ грішив уже не одне століття.
Історія перша: страх, який заважає прийняти Божу волю
Виселенню юдеїв з Єрусалиму передував тривалий період облоги, під час якого відбулася перша історія. У цей період пророк Єремія, маючи слово від Бога, закликав юдеїв, які перебували в Єрусалимі, здатися вавилонському цареві. Цей заклик дуже не подобався юдейським правителям, за що вони всіляко намагалися змусити пророка замовкнути, нехай навіть ціною його життя.
І ось, під час облоги настав момент, коли цар юдейський, Седекія, покликав Єремію до себе. З поведінки Седекії було видно, що його дуже цікавила воля Бога. Він розумів, в якій складній ситуації перебувало місто, і в якій небезпеці перебувало його власне життя. Він не знав, що йому робити, і тому, через Єремію, по суті, звернувся з питанням до Бога.
У відповідь на обґрунтовані хвилювання пророка, що цар або князі вб'ють його, якщо він скаже правду, Седекія навіть дав клятву:
«І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!»
Книга пророка Єремії 38:16
І Бог дав цареві відповідь:
«І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій. А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки...»
Книга пророка Єремії 38:17-18
Седекія так сильно хотів знати волю Бога! І ось, Бог дав йому однозначну відповідь, яку важко не зрозуміти. Здається очевидним, що він найближчим часом піде і здасться князям вавілонського царя.
Але, на жаль, цього не сталося. Як же так?
Щоб краще зрозуміти, що трапилося, давайте прочитаємо невеликий фрагмент з подальшого діалогу Седекії з Єремією:
«І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене… І сказав Єремія: Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!»
Книга пророка Єремії 38:19-20
Отже, видно, що Седекія добре зрозумів Божу волю, але не повірив Богу. А не повірив тому, що сильно боявся. Седекія уявив собі, що його може чекати в разі капітуляції, і йому стало страшно. Страшно настільки, що навіть Боже запевнення в безпеці його не переконало.
У подібних ситуаціях виявляється істинність віри. Не тоді, коли ми висуваємо Богу свої власні бажання зі словами «я вірю». Але тоді, коли, почувши Божу волю, ми добровільно підкоряємося їй, навіть якщо вона нас лякає.
Історія друга: відмова повірити Богу - і знову через страх
Друга історія сталася невдовзі після першої. На той час Єрусалим і храм вже були зруйновані, а Седекія з виколотими очима знаходився в полоні у Вавилоні. Останнє, що він зміг побачити, була смерть його синів. Смерть, якої могло не бути, якби Седекія свого часу зміг довіритися Богові і послухатися Його.
Отже, після зруйнування Єрусалима велика частина народу була переселена у Вавилон. Але все ж невелику кількість бідних людей було залишено в Юдейській землі. Серед них був і Єремія, якому була дана повна свобода і захист з боку вавілонського царя.
Начальником над рештою людей вавилонський цар поставив людину на ім'я Гедалія. Однак правління Гедалії тривало недовго - проти нього була складена змова, і він був убитий. Змовники планували відвести весь народ в полон до царя аммонітян.
І ось, в цій історії з'являється людина, чия поведінка виглядає вельми шляхетно, - воєначальник на ім'я Йоханан. Ще за життя Гедалії він намагався попередити його про підготовку змови. А після захоплення народу в полон, Йоханан разом з іншими воєначальниками вийшов, воював зі зловмисниками і розбив їх.
Але після того, як народ був звільнений, перед Йохананом і воєначальниками виникла нова проблема. Вони усвідомили, що хоча вони і були вірні Гедалії, вавилонський цар цього не знає. Що буде, коли Навуходоносор дізнається, що поставлений ним правитель був убитий? Вони боялися, що він або покарає усіх без розбору, хто правий - хто винен, або відведе всіх у полон до Вавилону.
Єдиний вихід, який вони побачили, - це втекти до Єгипту, де вони сподівалися знайти захист. Але все ж, перш ніж це зробити, вони вирішили запитати Бога. Коли читаєш цю історію, в цей момент народжується особлива симпатія і повага до Йоханана і його воєначальників. Адже люди, перебуваючи у відчаї, не поспішають діяти свавільно, але звертаються до пророка Єремії зі словами:
«Та й сказали до пророка Єремії: Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас… І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо.»
Книга пророка Єремії 42:2-3
Подібно до царя Седекії з нашої першої історії, вони самі звертаються до пророка, щоб дізнатися у нього Божу волю. Але в своїй рішучості слідувати Божій волі, вони йдуть далі, даючи клятву:
«А вони сказали до Єремії: Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій. Чи добре й чи зле, ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаємо тебе, щоб було нам добре, коли будемо слухатися голосу Господа, Бога нашого.»
Книга пророка Єремії 42:5-6
Ось це слова! Вершина посвячення, віри і вірності Богу! Читаючи їх, розумієш, що, незалежно від того, яку відповідь Бог дасть через Єремію, ці люди, на відміну від Седекії, неодмінно Його послухаються.
І ось, через 10 днів Бог дав відповідь:
Якщо ви будете сидіти в цьому краї, то збудую вас, а не розіб'ю, і засаджу вас, а не вирву […] Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, говорить Господь, бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки! І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він верне вас до вашої землі.
А якщо ви скажете: Не будемо сидіти в цьому краї, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого[…] Якщо ви справді скеруєте своє обличчя, щоб іти до Єгипту […], то станеться: той меч, що ви боїтеся його, досягне вас там, ув єгипетськім краї, а голод, якого ви лякаєтесь, пристане до вас в Єгипті, і там ви повмираєте...
І станеться, всі люди, що звернули своє обличчя на мандрівку до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, повмирають від меча, від голоду та від моровиці, і жоден з них не позостанеться й не втече через те зло, що Я спроваджу на них...»
Книга пророка Єремії 42:10-17
При тій рішучості, з якою Йоханан і воєначальники прийшли до Єремії, і при тих наслідках переселення в Єгипет, які їм оголосив Бог, подальші їх дії здаються очевидними. Але, на жаль, нас чекає велике розчарування, коли Йоханан разом з іншими каже Єремії:
«... Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: «Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там»; то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону…»
Книга пророка Єремії 43:2-3
Ми бачимо в серці воєначальника Йоханана той самий страх, який ми нещодавно бачили в серці царя Седекії. Вони обидва, перебуваючи в страху, хочуть дізнатися Божу волю. Але коли Бог оголошує їм свою волю, вони не готові їй підкоритися. Проваджені страхом, вони відмовляються повірити Богу.
Звичайно, Йоханан не говорить прямо, що не вірить Богові, - він висловлює недовіру Єремії і його помічнику Баруху. Це нагадує те, як сьогодні багато людей відмовляються вірити Богові, виправдовуючи це недовірою до церковних лідерів. Але Бог знає серце людини і прекрасно розуміє, кому насправді людина виявляє недовіру.
Йоханан мав добрі наміри. Він прагнув захистити не тільки своє життя, а й життя народу. Але, скутий страхом, він не зміг довіритися Богові, хоча точно знав Його волю. Ілюзорні небезпеки, які малювала його уява, здавалися йому куди більш реальними, ніж ті, про які попередив його Бог.
Мужність виконати Божу волю
А тепер давайте знову повернемося до нашого часу і подумаємо про своє життя. Коли сьогодні перед нами виникає складний вибір, ми готові звертатися до Бога з молитвою, щоб Він показав нам правильний шлях. Але чи дійсно ми готові послухатися Бога, якщо Він дасть нам відповідь? Ісус одного разу сказав:
«Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!»
Євангеліє від Матвія 7:24-27
Тому, коли ми молимося Богу, давайте будемо просити не тільки про те, щоб Він дав розуміння Його волі, але щоб Він Сам і допоміг нам її виконати. Адже, насправді, Він єдиний є джерелом усього доброго, що є в нас.
Читайте ще статті по темі «Жива віра», «Віра і надія».