ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА, 8:1-26.
Незважаючи на всі чудеса, які робив Ісус Христос, – зцілення, умноження їжі, вигнання демонів, воскрешення, – були люди, які не вважали Його Спасителем.
Так, фарисеї просили від Ісуса ще доказів, «ознаки з неба». І отримали доволі сувору відповідь:
«По правді кажу вам, що ніяка ознака родові цьому не буде дана.»
(Мк. 8:11)
А найближчі люди Ісуса – Його учні, – забувши взяти із собою хліб, почали переживати, що залишаться голодними. Прямі свідки безлічі чудес Христа, люди, які самі роздавали чудесним чином умножені хліб і рибу тисячам і тисячам, переживали, що в них-то хліба немає. І отримали різку відповідь:
«І ви ще не розумієте?»
(Мр. 8:21)
Сучасні люди недалеко пішли від давніх фарисеїв: вони бачать Божі чудеса та зміни у своєму житті чи у житті своїх близьких, але часто-густо вимагають ще й ще.Вони бачать міцні сім'ї, радіють за першокласників у батьків, які вже й не мріяли мати дітей, вітаються в під'їзді з людьми, вже 15 років вільними від наркотиків, спостерігають за зміненими життями та поведінкою своїх віруючих рідних. Бачать все це – і говорять: «Я щось не впевнений, чи існує Бог. Доказів не достатньо».
Але навіть отримавши нове чудо, вони не повірять у Бога, тому що шукають не Бога, а чудеса. Але ж Ісус – не трюкач у цирку, який розважає натовп своїми кульбітами. Він дав уже достатньо ознак.
А як часто ми з вами поводимо себе, як учні Христа в цьому уривку? Щойно лиш переживши Боже одкровення, скориставшись Його допомогою чи втішенням, – через хвилину вже починаємо переживати про нову проблему. Ми майже миттєво забуваємо, що Ісус зробив у нашому житті і Хто Він насправді. Наш Бог – Бог Всемогутній, Який дав нам безліч обіцянок і право на вічне життя з Ним.
Увесь 8-й розділ Євангелія від Марка спрямований до запитання: «За кого вважають Мене люди?».
А Ви, за кого Ви вважаєте Ісуса – за трюкача в цирку, великого вчителя чи обіцяного людям Спасителя?
Тим, хто вірить у Нього й просить у Нього допомоги, Ісус повертає здатність бачити істину. Він зцілює нас поступово, як сліпу людину: спочатку ми можемо бачити тільки обриси того, що відбувається, а пізніше отримуємо 100%-й зір. Регулярне спілкування з Богом через молитву та вивчення Його Слова дозволяють нам чітко і ясно дивитись на те, що відбувається в нашому житті і житті інших людей навколо.
Задумайтесь:
- Чи готові Ви зізнатись у власній сліпоті та впертості?
- Чи шукаєте Ви Бога та Його присутності – чи лише Його чудес?
Що може зробити свідоцтво всього лише однієї людини?
Як Ви вважаєте, навіщо в Євангелії від Марка двічі розказано про чудо умноження хлібів? У 6-му розділі читаємо, що Ісус нагодував близько п'яти тисяч чоловіків, а ще — жінок і дітей, а у 8-му розділі – близько чотирьох тисяч. Це випадковий повтор, чи це зроблено навмисно?
Перше чудо відбулось на території Ізраїлю, друге – в язичницькому Десятимісті. Там, де Ісус раніше зцілив біснуватого чоловіка і сказав йому:
«Іди додому, до своїх і розкажи їм про те велике, що Господь вчинив тобі, і як Він змилувався над тобою!»
(Мк. 5:19)
Жителі Десятимістя зі страху попросили Ісуса поїхати. Але повернувшись туди, Він проповідує не тільки зціленому чоловікові та його родині, а й чотирьом тисячам людей. Звідки вони взялись? Цілком можливо, що вони дізнались про Ісуса саме завдяки свідоцтву колишнього біснуватого, який серйозно поставився до доручення Ісуса розповідати про чудо та милість Господню.
У Синодальному перекладі добре відображена одна мовна особливість, закладена в оригіналі: поївши й наївшись, слухачі Ісуса зібрали 7 кошів «з кусків позосталих». Свідки першого чуда умноження хлібів зібрали 12 «коробів». «Коробами» користувались іудеї для перенесення їжі, тоді як язичники користувались кошами.
Цей «повтор», ця друга історія нагодування декількох тисяч людей не випадкові. Ті, хто були присутні на проповіді Ісуса в Десятимісті, найвірогідніше, були язичниками. Ісус наситив і їх. Благодать Божа призначалась і для іудеїв, і для язичників – для всіх, хто увірував в Ісуса!
Свідоцтво всього лише однієї людини призвело до того, що тисячі людей були спасеними.
Історики ранньої церкви підтверджують: у Десятимісті була християнська громада.
Ми з вами покликані бути свідками Ісуса. Свідками того, що Він зробив для нас. Розповідь навіть однієї людини про зміни, що відбулись у житті, може мати величезний вплив на інших. Завдяки тому, як ми ділимось своїми великими й маленькими історіями життя з Богом, Господь може досягнути до краю землі.
Задумайтесь:
- Яка твоя історія життя з Богом?
- Кому буде цікаво чи важливо її почути?
