Божа мудрість відрізняється від мирської. Її особливості – чистота, скромність, лагідність, покірливість. Давайте же прагнути до цих якостей, адже вони так відображають Царство Боже.
Нещодавно мені захотілось почитати книгу Притч. Я відкрив її в Біблії, почав читати і до мене прийшло дивовижне відчуття. Його можна порівняти з ковтком чистого, свіжого повітря. Коли ти довго дихаєш затхлим повітрям, то звикаєш – і перестаєш його помічати. Але варто зробити один вдих свіжого повітря – і ти вже не можеш надихатись. Ти починаєш розуміти, як сильно тобі його не вистачало.
Дещо схоже у мене сталось і по відношенню до книги Притч. Ця книга – книга про мудрість, написана царем Соломоном. І коли я її відкрив і почав читати, я раптом відчув, як давно я не розмірковував про такі прості, але такі глибокі речі.
Живучи в цьому світі, поступово починаєш звикати до панівного в ньому способу мислення.
І хоча намагаєшся не переймати цінностей цього світу, вони постійно витають у повітрі, роблячи його важким і затхлим. Починає складатися відчуття, що мудра людина – це та, яка вміє добре влаштуватися в цьому житті.
Хто вміє будь-які обставини обернути так, щоб вони були йому на руку. Хто не дасть себе в образу, але зможе поставити будь-яку людину на місце. Хто, правдами чи неправдами, зумів завоювати визнання й авторитет у людей. Хто має престижний бізнес чи роботу й не має недостачі ні в яких задоволеннях та матеріальних благах.
Ось таку людину люди будуть поважати. З такою будуть хотіти дружити. До такої будуть звертатися за порадами.
Але відкривши книгу Притч, на мене свіжим ароматом повіяло абсолютно інше повітря. Повітря, в якому немає місця насильству і обману, користолюбству і пожадливості, гордості і егоїзму.
Це аромат святості та чистоти Самого Бога, який передається всім нам, коли ми будуємо свої життя на страху Господньому.
На тому страху, який виганяє з нашого життя всі інші страхи й тривоги, а сам перетворюється на почуття впевненості, спокою та задоволеності через покору Богові.
Розмірковуючи над цим, я якось по-особливому відчув і зрозумів слова Якова:
«А мудрість, яка приходить з неба, по-перше, є чиста, потім миролюбна, уважна до інших, покірна...»
(Як. 3:17)
Таку чисту мудрість Яків протиставляє мудрості іншій, яку він називає «земною, тілесною, демонською». Тій псевдомудрості, якій властиві заздрість та суперництво.
Так склалось, що практично паралельно з книгою Притч я читав і книгу Об'явлення, її останні розділи. І, видно, під враженням від книги Притч я помітив у ній те, чого не помічав раніше.
Якщо пам'ятаєте, останні два розділи Об'явлення описують Новий Єрусалим – місто, в якому спасенні будуть жити з Богом у вічності.
В описі міста ми знаходимо безліч золота й коштовного каміння. Напевне, мене раніше не сильно зачіпали всі ці коштовності, оскільки я розумію, що цінність Царства Божого зовсім не в камінні й не в металі.
Але на цей раз я в цьому описі побачив те, що можна передати словами «чистота», «прозорість», «світло»:
«Єрусалим сіяв Славою Божою, а світло його було подібне до коштовного каменя, ніби до яспису кристаловидного... Стіна міста була побудована з яспису, а саме місто — із золота, чистого, немов прозоре скло... Підвалини стіни міста були прикрашені всяким коштовним камінням... А дванадцять брам — дванадцать перлин: кожна брама була з однієї перлини. Вулиці міста — чисте золото, як прозоре скло...
І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, а світильник його — Агнець... Народи будуть ходити у світлі його… Брами його не будуть зачинятися ні в який день, а ночі там не буде... І не ввійде в нього ніщо нечисте, і ні той, хто чинить мерзоту і неправду... І він показав мені чисту ріку води життя, прозору, як кришталь, що випливала від престолу Бога і Агнця... І вони побачать лице Його, а ім'я Його буде на чолах їхніх... І ночі там не буде, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх; і вони будуть царювати на віки вічні».
(Об'явл. 21:11-22:5)
Складно собі до кінця уявити, що це буде за місто. Але очевидно одне: він буде сповнений світла й чистоти. І внутрішність цього міста буде відповідати його зовнішності, оскільки «не ввійде в нього ніщо нечисте, і ні той, хто чинить мерзоту і неправду». Люди, які живуть у ньому, будуть повністю чисті й не порочні, очищені від усіх своїх пороків. І ця чистота буде абсолютно очевидна, виблискуючи в сяйві Божого світла. Як колись сказав Ісус:
«Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його. А хто творить правду, йде до світла, щоб діла його виявились, тому що вони вчинені згідно волі Божої.»
(Ів.3:20-21)
На жаль, сьогодні ми з вами живемо в світі, в якому проповідується розпуста, а чистота абсолютно не популярна. Тут серця й думки людей спрямовані до зовсім іншого міста, який в Об'явленні називається Вавилоном.
Він також приваблює своєю зовнішньою красою й багатством, але внутрішність його абсолютно іншої якості: «І жінка була одягнена в порфіру і багряницю, і була прикрашена золотом і коштовними каменями та перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою свого перелюбства. І на чолі її було написано ім'я: "Таємниця. Вавилон великий, мати повіям і мерзотам земним"» (Об'явл. 17:4-5)
Золота чаша, наповнена мерзотами, – гарна ілюстрація для успіху й мудрості цього світу.
Все це виглядає дуже красиво зовні, але його зміст має огидний запах і смак.
Ідучи за цими цінностями, ми й самі стаємо, як сказав Ісус, подібними до «побілених гробів, які назовні видаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти» (Матв. 23:27).
Господи, не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
