Царство Небесне та царства земні

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер
Царство Небесне та царства земні

Царство Небесне є головною темою проповіді Ісуса Христа. Але що це таке, і чому воно настільки важливе? І чи говориться щось про Царство Небесне у Старому Заповіті? Давайте спробуємо відповісти на ці запитання.

«А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно роздробить і розітре усі інші царства, а саме буде стояти навіки.»

Дан.2:44

Це чудове пророцтво про Царство Небесне повідомив вавилонському цареві Навуходоносору полонений ним юдейський юнак на ім'я Даниїл, пояснюючи цареві значення його сну. Навуходоносор був успішним полководцем, він розбивав і завойовував багато народів, будуючи свою імперію. А Даниїл був полоненим переселенцем із підкореної Юдеї.

Вавилонська імперія

Сон великого полководця

У процесі завоювань Навуходоносора непокоїло майбутнє його царства. Він розумів, що має силу і успіх. Але чи зможе він завоювати увесь світ? І що буде потім, коли його сила ослабне чи коли він відійде до царства мертвих? Чи буде його наступник сильною людиною? Чи втримає царство? А що буде з його царством через багато століть? Чи воно як і раніше процвітатиме?

І ось одного вечора, розмірковуючи над цими питаннями, Навуходоносор заснув. І уві сні він побачив величезного і страшного ідола, статую. Голова статуї була золота, але в міру руху погляду вниз, матеріал, з якого вона була зроблена, переходив у срібло, мідь, залізо, а стопи статуї вже були зроблені із заліза змішаного з глиною.

І ось, у своєму сні Навуходоносор розглядав цю велику статую, доки не сталося щось дивне. Даниїл пише про це так:

«Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, без допомоги рук, і вдарив ідола, по ногах його, що з заліза та з глини, і розторощив їх. Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того ідола, став великою горою, і наповнив усю землю.»

Дан.2:34-35

Пояснюючи значення цього сну, Даниїл каже, що кожна частина статуї символізує різні царства. Він говорить про те, що на сьогоднішній день Бог дав Навуходоносору владу над багатьма народами, і що Навуходоносор є золотою головою цього ідола. Але через деякий час його царство буде завойовано іншим (мідо-персами - срібні груди ідола). Але й це царство зміниться іншим – грецьким, а грецьке, своєю чергою, – римської імперією.

Тут ми бачимо одну цікаву особливість.

Якою б великою та могутньою не була людська імперія, рано чи пізно приходить інша – і скидає свою попередницю.

Люди постійно виборюють владу. Вони знищують інших людей і на руїнах їхніх царств будують свої власні, але тільки для того, щоб потім хтось інший так само зруйнував і їх.

Царства земні виборюють владу

Ідол намагається замінити Царство Небесне

І, тим не менш, всі ці царства, що змінюють один одного, як тривимірні пазли, складаються в одну цілісну фігуру величезного ідола.

Буквально в наступному розділі Книги Даниїла ми бачимо, як Навуходоносор робить величезного золотого ідола, і під страхом смерті змушує йому поклонятися. Дуже символічно, що його ідол складається із золота повністю (а не лише його голова). Мабуть, таким чином Навуходоносор хотів протистати Божому одкровенню і заявити, що його царство не змінюватиметься іншими. І що у нього не буде крихких ніг, які частково складаються з глини, через що ідол може бути зруйнований.

Таким чином, Навуходоносор у своїй гордості намагався протистати Богу, допоки Господь двічі не упокорив царя і не показав йому, що

«Над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче»

Дан.4:32

Але давайте повернемося до сна Навуходоносора і до ідола, що йому наснився. Схоже, що цей ідол символізує земне царство загалом, тобто сукупність усіх царств (держав, політичних систем) землі.

З одного боку, різні земні царства ворогують між собою і змінюють одне одного, але з іншого – вони є частиною одного великого цілого.

Попри всю свою несхожість, попри всі свої політичні і культурні відмінності вони мають те, що їх об'єднує. І якщо ми відведемо свій погляд від деталей, перестанемо розглядати золоту голову чи залізні ноги, якщо ми відійдемо на достатню відстань, то зможемо виразно побачити постать величезного ідола.

Золота статуя

Але чому саме ідол, якщо Біблія вчить нас слухатися начальства та владу? Біблія каже, що це Бог ставить царів. Чи не виходить тоді, що Бог сам ставить ідолів і вчить нас їх слухатися? Давайте поміркуємо.

Кому потрібне Царство Небесне?

Можливо, ви неодноразово чули про те, що в першому столітті Ізраїльський народ перебував під владою Римської імперії. На підставі пророчих Писань вони очікували, що ось-ось має прийти Месія (Христос). Але в їхній уяві Месія мав стати політичним вождем і позбавити їх від влади римлян. Вони очікували, що цей вождь дасть їм можливість у добробуті та достатку жити на своїй землі без будь-яких утисків з боку інших народів.

Бажання свободи, благополуччя, миру та безпеки – цілком гарне бажання. І, здавалося б, що поганого може з цього вийти? А вийшло те, що вони не впізнали Месію, коли Він справді прийшов.

Він не став противитися пануванню римлян. А коли римський намісник Пилат наказав побити Ісуса, стало очевидно, що Він не врятує юдеїв від влади Риму. І в своєму розчаруванні народ став все голосніше і голосніше кричати: «Розіпни його!»

Розіп'ятий Цар усього світу

Після смерті та воскресіння Месії більшість юдеїв так у Нього й не повірили. Натомість у народі почали все більше розвиватися визвольні рухи за свободу від римлян. В результаті ці рухи спровокували облогу Єрусалима римськими військами. Під час облоги самі визволителі (зилоти) осквернили Божий храм. Зрештою, місто було взяте і зруйноване, а разом з ним і храм (до цього дня).

Отже, юдеї чекали земного царя та земного царства. А Ісус проповідував Царство Небесне.

Але який зиск дає мені Царство Небесне тут і зараз? У мене є конкретні уявлення про те, як сьогодні мають бути задоволені мої потреби та бажання. І якщо Царство Небесне не покриває їх так, як я хочу, і тоді, коли я хочу, значить я вирішуватиму питання іншим чином.

Мені хочеться чогось більш матеріального, ніж обіцянки про щасливе майбутнє у вічності та якісь моральні постанови. Мені хочеться більшої певності та стабільності в житті, ніж надія на Божу милість у кожному дні.

Обери царство небесне

Подібний спосіб мислення був у юдеїв не тільки в дні Ісуса Христа. Він виявився багато століть до цього, за днів пророка Самуїла.

До того моменту Ізраїльський народ не мав царя, але Сам Бог царював над ними. Проте ізраїльтян це не влаштовувало. Адже вони не бачили Бога на власні очі, а тому відчували себе неповноцінно в порівнянні з іншими народами, кожен з яких мав видиме та зрозуміле політичне керівництво.

У результаті ізраїльтяни сказали Самуїлу:

«Постав над нами царя, щоб він судив нас, як у інших народів»

1Царств 8:5

Самуїл був засмучений цією вимогою, але Господь сказав йому:

«Послухай голосу народу в усьому, що вони кажуть тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними.»

1Царств 8:7

Отже, за днів Самуїла ізраїльтяни обрали собі просту і зрозумілу людську владу замість постійної потреби жити вірою у невидимого Бога. Те саме зробили вони і за днів Ісуса Христа.

Таким чином, політичне керівництво фактично стало для них заміною Бога.

Вони поклали на нього всі свої надії та чекали від нього задоволення своїх потреб. Чи не в цьому суть того, що ми називаємо ідолопоклонством?

Поклоніння людей

Як нам ставитися до влади?

Чи не це відбувається з нами і сьогодні? Від виборів до виборів ми слухаємо передвиборчі обіцянки і віримо, що цього разу ми оберемо когось, хто зробить наше життя гідним. Той чи інший політик може здаватися нам порядним, талановитим та/або професійним, і ми готові всім серцем сподіватися на нього та його партію – цим зробивши з нього свого ідола.

І ми ніяк не можемо засвоїти простий урок, що яким би порядним, талановитим і досвідченим не був наш ідол, ідолопоклонство ніколи не приведе нас до добра.

І тут насправді виникає ще одне питання: а що є найбільшою цінністю мого життя? Чого я шукаю найбільше? У нагорній проповіді Ісус сказав:

«Отже, не турбуйтесь і не кажіть: Що нам їсти? чи що пити? чи у що одягнутися? тому що всього цього шукають язичники, і тому що Батько ваш Небесний знає, що ви потребуєте всього цього. Шукайте ж найперше Царства Божого та правди Його, і це все додасться вам.»

Матф.6:31-33

Якщо серце людини повністю занурене у турботу про матеріальні речі, вона шукатиме і суто матеріальних рішень, покладаючи свої надії на земну владу.

Надія на виборах

Але Ісус пропонує нам значно кращу альтернативу: шукати Небесного Царства та його праведності.

Якщо ми будемо дбати про те, щоб наше життя прославляло Бога і поширювало Його царство на життя оточуючих людей, то, згідно з обіцянкою Ісуса, наші матеріальні потреби також будуть покриті турботою Небесного Батька.

Стосовно земних правителів, то вони дійсно поставлені Богом. Але поставлені, як вказує Павло, для того, щоб стежити за порядком у цьому занепалому світі і карати зло. І аж ніяк не для того, щоб ми поклали на них надії щодо забезпечення щасливого життя для всіх нас – адже це може зробити лише Бог.

Бунтуючі ставленики

Повернімося знову до Навуходоносора. Даниїл однозначно говорить про те, що Сам Бог поставив його царем та підкорив йому інші народи. Навуходоносор не хотів на це зважати і намагався утвердити свою самостійність і незалежність. Насправді, він хотів сам стати богом для своїх підданих. Піддані, напевно, теж хотіли мати сильного і успішного царя.

Добре, що зрештою Навуходоносор упокорився і зрозумів, що «Всевишній панує над царством людським» і що «всі, що живуть на землі, нічого не варті».

І шкода, що цього не можна сказати про останнього з його нащадків – царя Валтасара. Він, як практично будь-яка людина, що отримала майже необмежену владу, загордився і почав нею зловживати. Він дійшов до богохульства та осквернення священних предметів, узятих із храму Господа. Це і стало кінцем Вавилонської імперії, за якою прийшла Мідо-Перська.

Валтасар, нащадок Навуходоносора

Розмірковуючи про єдність і ворожість земних царств, хотілося б звернути увагу на цікаву подібність між ідолами Навуходоносора і Вавилонською вежею (яка була задовго до Вавилонської імперії Навуходоносора).

На зорі цивілізації у людей була тільки одна мова, один народ, і, судячи з усього, один правитель - цар Німрод. Він об'єднав людей для будівництва вежі, що символізує гордість та самодостатність людської єдності. Але Бог зупинив це будівництво, розділивши людей через розподіл їхніх мов.

Ось чим схожі між собою золотий ідол, споруджений Навуходоносором, та проект Вавилонської вежі:

Вони уособлюють спроби встановити єдине і безперервне людське царство всупереч Богу.

Але цим амбіціям не судилося здійснитися – знаком чого стали як недобудована Вавилонська вежа, так і зруйнований ідол зі сну Навуходоносора, що символізує недовговічність земних імперій.

Вавилонська вежа

В обох випадках Господь показав, що Він запобігає світовому пануванню людей шляхом розділення між народами. Завдяки цьому жоден правитель не може здобути абсолютну владу над людством і повести його у повстанні проти Бога.

Навіть у межах одного народу Бог знімає одних правителів та ставить інших. Їхня постійна боротьба між собою є тим засобом, за допомогою якого Господь стримує людство, що бунтує проти Нього під керівництвом також бунтуючих проти Нього вождів.

Тріумф Царства Небесного

Так буде доти, доки Бог не перестане утримувати людей від остаточного об'єднання під керівництвом нового Німрода — Антихриста.

І тоді цей неоднорідний ідол, якого бачив уві сні Навуходоносор, з'явиться у всій своїй повноті: він об'єднає все те, що раніше було непримиренним, а сам стане об'єктом поклоніння, ідолом для тих людей, чиє серце не змогло піднятися вище за земні устремління.

Для тих людей, хто так і не зміг підняти свій погляд вгору – до тієї гори, від якої «відірвався камінь без допомоги рук» і розбив ідола, не залишивши від нього жодного сліду.

Цей камінь символізує царство іншої природи. Згадаймо вірш, з якого ми починали, адже він якраз пояснює, що це за камінь:

«А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно роздробить і розітре усі інші царства, а саме буде стояти навіки.»

Дан.2:44
Тріумф Царства Небесного

Це і є Царство Небесне, про яке проповідував Ісус.

Царство Небесне — це та реальність, у якій кожне творіння, кожна жива істота живе у добровільному послусі та гармонії зі своїм Творцем.

Царство Небесне було встановлено через смерть і воскресіння Ісуса Христа ще за часів нинішніх земних царств. І обов'язково настане день, коли це Царство заповнить весь всесвіт, не залишивши жодного сліду від царств земних.

Воно не буде ніким завойовано чи зруйновано. У ньому буде один незмінний і великий цар – Сам Бог. І цей Цар справді зробить щасливим кожного зі своїх підданих.

Тому давайте сьогодні не покладатимемо свої життєві надії на тих, хто для цього просто не призначений. Не зосереджуватимемо всі свої сили на досягненні благополуччя в цьому світі.

Але замість цього давайте всім серцем намагатимемося перейнятися цінностями Царства Небесного, прагнучи прославляти нашого Царя і виконувати Його волю щодня.

Розмірковуючи про Царство Небесне, читайте також: Ходіння з Богом: 4 історії та Життя з подостатком та Світло і чистота Царства Божого.

Поділись: