Війна й обставини випробовують нас. Ми накопичуємо негативні емоції та втому. Як пройти через ці важкі часи? Чи можна зараз не просто виживати, але і жити, і навіть радіти? Чи можна жити, незважаючи на обставини?
Наші обставини зараз не можна назвати легкими, навіть якщо ми не живемо поруч із зоною бойових дій. У нас «лише» немає світла по 8-10 годин на день. І хтось «лише» не може зняти гроші в банкоматі, аби купити поїсти, або «лише» не може полікувати зуби дитині, бо не встигає між повітряними тривогами і наявністю світла… А через що тоді ж проходять люди, рідне місто яких щодня багаторазово обстрілюється російськими військами?..
Ключ до життя – не в обставинах, а у нашій реакції на них.
Ми, християни, також не застраховані від важких часів. Але саме вони можуть змусити нашу віру працювати більш сильно, допоможуть нам наблизитися до Бога і більше покладатися на ведення Святого Духа.
Християнське життя має бути сильнішим і вищим за обставини, з якими ми зіштовхуємося. Адже:
Якщо обставини знайдуть нас у Бозі, то і ми знайдемо Бога у всіх наших обставинах.
У книзі Дій апостолів читаємо про Степана (Стефана) (6 розділ, 8-15 вірші). Його обрали дияконом, тобто людиною з адміністративними функціями у церкві. Та він не обмежився цим служінням, а «повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда» (Дії апостолів 6:8).
Який приклад життя незважаючи на обставини дає нам Степан?
По-перше, ми маємо використовувати те, що Бог нам дав для служіння Йому.
Апостол Петро пише:
«Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.
Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.»
1 Послання Петра 4:10-11
Якщо ви християнин, то у вас є, як мінімум, один духовний дар. Як мінімум… А, може, й більше. А дари Бог дав нам для того, аби ми служили ними заради збудування Царства Божого, допомагали Його громаді та Його людям.
Так і Степан: він вкладає у служіння ті дари, що мав.
Крім адміністративних талантів, він був наділений дарами зцілення, чудодії, вчителя, євангеліста. Він був готовий служити цими дарами, не зберігаючи їх «на чорний день».
«А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.».
Дії апостолів 6:8
Якщо і ви хочете жити життям вище обставин, життям, яке не залежить від обставин, що навколо нас, то вкладайте свої дари, свій час, служіть іншим людям та Богу.
По-друге, будьте готові нести Божі істини, які можуть не сподобатися деяким людям.
Проповідь Степана сподобалася не всім – з ним почали сперечатися:
«Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном».
Дії апостолів 6:9
Хто ж ці люди і чому вони вирішили розкритикувати Степана?
Кирена й Олександрія – це міста, а Кілікія та Азія – регіони, в яких проживало багато юдеїв, відповідно, були і синагоги. Так, в Олександрії до 40% населення становили юдеї. Звідти походить знаменитий переклад Писань (Старого Заповіту) грецькою мовою – так звана Септуагінта. А лібертинці – це колишні раби, що отримали свободу.
Тобто це були люди, які, з одного боку, намагалися твердо дотримуватися принципів юдаїзму. Вони вважали своїм путівником Закон, центром свого релігійного всесвіту – Єрусалим, а своєю сутністю – обраність.
З іншого боку, вони не могли зрозуміти, як це: поклонятися Богові не в конкретному місці, а у Дусі та істині. Не могли й осягнути суть обраності, вважаючи, що інші народи Богові не потрібні.
І тут Степан прийшов з Благою звісткою, відкритою для всіх народів, з повідомленням, що обраність стверджується не за національністю, а по вірі.
Таке вчення аж ніяк не сподобалося лібертинцям, кірінейціям й олександрійцям… Юдеїв сильно вразила правда, що прозвучала від Степана. Вони вирішили зробити все, аби змусити правду замовкнути, не зупинившись навіть перед відкритою брехнею і лжесвідченням.
Як тоді, так і зараз, люди засмучуються, якщо вони дуже хочуть у щось вірити – і це виявляється не сумісним зі Словом Божим.
Люди хочуть чути, що з ними все добре. Все завжди добре, щоби вони не робили. А звістка про гріх їх не цікавить. Вони не хочуть чути, що їхня поведінка або переконання суперечать Писанню. Тоді як у Біблії написано: «…всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Послання до римлян 3:23).
Люди недооцінюють проблему гріха. Вони вважають «черговий» шлюб нормальною практикою, сексуальні стосунки до шлюбу – необхідністю, а невеличку брехню навіть не помітять. Тож люди не хочуть чути про свої гріхи, а тому будуть ображатися на правду.
Не дивуйтеся, якщо вони будуть протистояти вам.
По-третє, дозвольте світлу Ісуса завжди сяяти через вас.
«Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!».
Дії апостолів 6:15
Степан був у суді, проти нього свідчили лжесвідки, його готувалися засудити на смерть, але при цьому своїм суддям він нагадував Ангола. Наскільки ж у житті Степана відображався Ісус!
Якщо ми християни, то наша мета – жити життям, яке прославляє Ісуса Христа. І головний спосіб вшанувати Його – це дозволити Його світлу сяяти через нас. А це відбувається, коли ми проводимо достатньо часу в Його присутності. Наприклад, як це робив Мойсей, що прямому сенсі слова віддзеркалював Божу славу.
Тож коли Ісус знаходиться у центрі нашого життя, люди це помічатимуть. Вони бачитимуть різницю між вами і собою. Особливо, коли всі знаходяться у скрутних обставинах.
Подумайте, а що бачать люди, коли дивляться на вас? Коли інші навколо скаржаться або скиглять, що робите ви… чи передаєте ви іншим людям слово надії? Чи бачать вони Ісуса у вашому житті?
Рекомендуємо прочитати статті на схожі теми:
