Одного разу Ісус сказав:
"Я прийшов для того, щоб ви мали життя, і мали з подостатком."
Івана 10:10
Але чи задумувався ти, що таке «життя з подостатком»?
Очевидно, що Ісус мав на увазі дещо більше, ніж надмірну жилплощу, кількість автомобілів, більше, ніж кількість членів сім'ї, і тому подібне. Ісус прийшов для того, щоб ми мали вічне життя, яке починається вже тут, на цій землі. Але що значить, що воно дається з подостатком?
З одного боку, це можна розуміти як літературний зворот, який показує безмежність та насиченість вічного життя, дарованого Богом. Наш Небесний Батько надзвичайно любить нас і, звичайно ж, дає нам значно більше «духовного прожиткового мінімуму». Він турбується не тільки про наші потреби, але і про наші бажання. Адже кращі з цих бажань ідуть не від нас, але від Нього Самого (До Филип 2:13).
Але давайте підемо далі й подумаємо над ще одними словами Христа, які допоможуть нам краще зрозуміти значення життя з подостатком:
«Хто хоче пити, – прийди до Мене і пий! Хто вірує в Мене, як Писання каже, з нутра його потечуть ріки води живої!" Це Він сказав про Духа, Котрого мали прийняти віруючі в Нього.»
Івана 7:37-39
Жива вода
Духовне життя починається з нашої потреби – нашої духовної спраги. Приходячи до Христа, ми втамовуємо цю спрагу – і таким чином знаходимо життя.
Але на цьому все не завершується. Ісус говорить, що після цього жива вода починає литися з нас самих. І не просто текти джерельцем чи навіть рікою, але багатьма ріками.
Надлишок живої води, яку Ісус дає нам, ніяк не може вміститися в нас. Не можливо постійно отримувати цю воду, не віддаючи її.
Ці безперервні потоки не вміщаються в нас, але постійно течуть через нас. Щоб отримувати життя з подостатком, нам просто необхідно тут же її віддавати.
Життю завжди властивий рух та оновлення. Навіть біологічне життя – і те не стоїть на місці. Людина, птахи, риби, тварини – усе перебуває в динаміці до того моменту, допоки не позбудуться життя. Вони не тільки самі пересуваються в просторі, але кожна їхня клітиночка постійно оновляється: отримує, засвоює та віддає різні речовини. Здавалось би, нерухомі дерева – і ті перебувають у безперервному рості, цвітуть, оновлюють листя, плодоносять. І навіть зимою, незважаючи на зовнішню відсутність життя, вони закладають зачатки листя, готуються до весни, а найголовніше, у них не припиняється постійний обмін речовин.
Служіння ближнім
Але давайте повернемося до тієї живої води, яка дає нам життя й далі тече ріками з нас. Іван уточнює, що ця вода – це ніхто інший, як Сам Дух Святий. Саме Він, Дух Божий, є джерелом вічного життя для всіх нас і через усіх нас.
Коли Він поселяється в нашому серці, це не значить, що Він щільно зачиняє за Собою двері й навіки залишається там замкненим. Але, вриваючись подібно до стрімких потоків води, Він оживляє пустелі наших сердець і продовжує рух, щоб оживляти й підкріплювати також інші серця. Варто було б цим безперервним потокам, що течуть через нас, зупинитися – і ми б знову зів'яли, засохли, перетворились у пустелю. Але Він продовжує й буде безкінечно продовжувати Свій рух, даючи вічне життя всім тим, хто відкрив для Нього своє серце.
На практиці ж усе це значить, що ми отримуємо вічне життя з усіма її благословіннями не для того, щоб сам один насолоджуватися ним.
Даючи нам всі ці блага, Господь хоче, щоб ми ними служили своїм ближнім.
Ми можемо служити, підбадьорювати й підкріплювати братів та сестер зі своєї помісної церкви. Можемо, сповнюючись Духом, іти в світ і нести Євангеліє тим, хто ще знаходиться в духовній спразі. Головне – не намагатись зупинити потік чи зациклити його всередині себе. Адже тоді, непомітно для нас самих, наші серця починають перетворюватися в затхле болото.
Як часто, і цілком природно, отримавши щось цінне від Бога, нам хочеться за всяку ціну залишити це при собі. Міцно вчепившись обома руками за свої «благословіння», ми ладні всіма силами захищати їх. Але саме таке наше ставлення призводить до того, що благо, дане нам Богом, стає не благословінням, а прокляттям, яке руйнує наші душі й життя.
Для повноцінного життя з подостатком важливо щодня бути готовим віддавати його надлишок і навіть більше надлишка.
Віддавати сили, час, цінності, всього себе для служіння Богові й турботі про ближнього. А Дух Святий наповнить нас свіжими потоками Божої благодаті.
«Хто бо хоче життя своє спасти, погубить його; хто ж погубить життя своє задля мене, той спасе його.»
Луки 9:24
Підтримкою у вашому служінні може бути стаття "Як впоратися із перешкодами в служінні".
