Бог дав нам владу перемогти у духовній боротьбі. Але щоб користуватися цією владою, нам потрібно бути готовими покірливо приймати випробування, які нам посилаються, сподіваючись, що саме Бог (а не ми) незабаром потопче сатану під ногами нашими.
Коли диявол спокушав Ісуса в пустелі після Його хрещення, він запропонував Ісусові кинутись униз із храму: «І диявол повів Його в Єрусалим, і поставив Його на гребінь даху храму, і сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, кинься звідси додолу, бо написано: “Бог накаже ангелам Своїм берегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб нога Твоя не спіткнулась об камінь”» (Євангеліє від Луки 4:9-11).
При цьому диявол процитував улюблений для багатьох із нас 91-й псалом:
...бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
(Псалом 91:11-12)
Як би йому хотілось, щоб Ісус, послухавши його, згрішив. Адже в цьому випадку дияволу вдалось би уникнути того, про що 91-й псалом говорить буквально наступним віршем (і що спокусник зволів не цитувати): «...На аспіда й василіска наступиш; попиратимеш лева й дракона» (Псалом 91 (90):13; Сучасний український переклад).
Древній змій
Для подальших роздумів візьмемо більш зрозумілий і точний переклад цього вірша із 91-го (90-го) псалму:
На лева й кобру (гадюку) наступиш, левчука й змія (дракона) ти розтопчеш.
(Псалом 91 (90):13)
Щоб краще зрозуміти значення цього вірша, давайте звернемось до першої книги Біблії – Буття. Там описано, що ще в Едемському саду, після того, як змію вдалось спокусити Єву, Бог прокляв його, сказавши:
На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
(Буття 3:14-15)
А в останній книзі Біблії – Об'явленні – Бог називає цього змія його справжнім ім'ям: «І був скинутий великий дракон, давній змій, названий дияволом і сатаною, що збиває з пуття світ; він був скинутий з неба на землю, і ангели його були скинуті з ним. ...Скинутий обвинувач братів наших, котрий обмовляв їх перед Богом день і ніч» (Об'явлення 12:9-10).
Тут ми бачимо, що, фактично, за тим давнім едемським змієм стояв не менш давній дух, який називається дияволом і сатаною.
Крім того, книга Об'явлення називає диявола драконом, що теж перекликається з 91-м (90-м) псалмом.
Події, описані в цих віршах Об'явлення, судячи з усього, відбулись як наслідок смерті й воскресіння Ісуса Христа: «Тепер суд світові цьому; тепер князь світу цього буде вигнаний геть» (Євангеліє від Івана 12:31).
Саме завдяки жертві Ісуса диявол був позбавлений своєї головної зброї – можливості звинувачувати дітей Божих – і був скинутий Ангелами з неба на землю. Адже Ісус прийшов для того, щоб «смертю зруйнувати того, хто має владу смерті, тобто диявола» (Послання до Євреїв 2:14).
«Велика мрія» херувима
Колись диявол був херувимом-хоронителем, який перебував у Божій славі.
Але своя власна слава зацікавила його набагато більше, що і призвело херувима до падіння й приниження.
Після цього він явився Єві, спокушаючи її (а через неї – і Адама), – досяг успіху. Завдяки його зусиллям людина була позбавлена безсмертя, коли Бог сказав Адаму «ти порох, – і до пороху вернешся» (Буття 3:19).
І ці події з життя херувиму відобразились у проклятті, що його Бог сказав змію: «На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя» (Буття 3:14).
Замість піднесення диявол досяг приниження – і потягнув за собою людину (а з нею і весь світ).
Він спокушав людей тією ж спокусою, якою захопився і сам («будете як боги»). І ось, в занепалому світі Бог залишив за супротивником ту низьку справу, на яку він зголосився сам, – випробовувати людей, намагаючись їх знищити (повернути в прах не тільки в прямому сенсі цього слова, але й прагнучи привести їх до вічної погибелі).
Як це популярно серед людей нашого часу, херувим мріяв досягти більшого, ніж те, для чого він був створений. Але те, чого він досяг насправді, можна описати, перефразувавши Гоголя: «народжений літати буде повзати».
Сім'я жінки
Після Едемських подій диявол активно взявся за свою справу. Він направив колосальні зусилля на те, аби вбити і погубити людину, провокуючи її до гріха, а потім звинувачуючи її перед Богом. І ніхто з людей не міг протистояти згубній силі сатани і його звинуваченням, бо кожен дійсно був винен перед Богом.
Але диявол знав, що у нього можуть забрати і цей «хліб». Він знав, що прийде «Сім'я жінки», Яке має стерти йому голову.
І ось, це Сíм'я прийшло. Диявол це чітко розумів. І тому спробував зробити з Сíм'ям жінки те ж саме, що і з самою жінкою – ввести Його в гріх. І в своєму витонченому замислі він вибрав для спокушування Ісуса саме той псалом, який ще раз стверджує перемогу праведника над змієм і драконом.
Він спробував скоротити цей псалом, поставивши останню крапку якраз перед словами, що вказують на його участь, – бути враженим у голову, бути розтоптаним Сíм'ям жінки. Він спробував зробити так, щоб Праведник більше не був праведним і щоб весь псалом втратив силу для Нього.
Скоріш за все, диявол не знав, як саме він буде вражений. Але він намагався боротись. І боровся він в двох напрямках: намагаючись вбити Ісуса фізично (спочатку – через Ірода, потім – на Голгофі) і намагаючись вбити Його духовно (провокуючи до гріха спочатку в пустелі, а потім – у Гефсиманії).
У результаті, перша стратегія спрацювала – йому вдалось убити Ісуса фізично. Але яке ж розчарування чекало його, коли він зрозумів: те, що він вважав своєю перемогою, виявилось його цілковитою поразкою.
Те, що диявол, скоріш за все, до останнього не розумів наслідків своєї стратегії, видно з наступного уривка:
Але ми проповідуємо мудрість Божу таємну, заховану, яку Бог призначив перед віками на славу нашу; якої ніхто з володарів світу цього не пізнав, бо коли б пізнали, то не розп'яли б Господа слави.
(1 Послання до Коринтян 2:7-8)
Тут фраза «ніхто з володарів світу цього», схоже, має на увазі не лише людей (первосвящеників, Пілата, Ірода), але й духовні сили, що діяли через них (наприклад, «князь світу цього» в Євангелії від Івана 12:31, «правителі темряви світу цього» в Посланні до Ефесян 6:12).
Таким чином, спроба диявола вбити Ісуса виявилась ні чим іншим, як укусами змія в п'яту. Так, отрута змія була смертоносною, але смерть Праведника виявилась тимчасовою. Він переміг смерть, воскреснувши з мертвих, чим вразив змія в голову.
Первенець з мертвих
Але на цьому все не закінчилось. Ісус став першим, воскреслим до вічного життя, але не останнім. За Ним ітиме воскресіння багатьох інших – тих, чиї гріхи він викупив і чию вину простив. Це всі ті, чиїм порохом змій так сподівався поживитися. Всі ті, до кого він приклав так багато марних зусиль: через випробування вони стали тільки сильнішими.
І дійсно, з'явившись як Насіння жінки, Ісус дав Свою владу й віруючим у Нього – владу знести змієві голову:
А Він сказав їм: «Я бачив сатану, падаючого з неба, як блискавка. Ось даю вам владу наступати на зміїв та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо не пошкодить вам».
(Євангеліє від Луки 10:18-19)
А Бог миру потопче незабаром сатану під ногами вашими.
(Послання до Римлян 16:20)
Сила у смиренності
Нам дані сила і влада перемагати у духовній боротьбі. Але відведи нас Господи сприйняти ці слова як керівництво до того, щоб почати звеличуватись над дияволом, принижувати його. Саме цього диявол і хоче – ввести нас у гріх. Він з радістю «допоможе» нам побачити цитати з Біблії, які приведуть нас до «бажаної» поведінки, щоб ми лихословили й хулили його діла та його самого. Але він приховає іншу частину цитат, як, наприклад, цю:
Подібно до Содому і Гоморри... Вони служать прикладом, як ті, які терплять покарання вічним вогнем. Так само буде з цими мрійниками, що оскверняють тіло своє, зневажають начальство і лихословлять небожителів. Навіть архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом за тіло Мойсея, не наважився винести проти нього докоряючого осуду, а сказав: “Нехай Господь докоряє тобі!"
(Послання до Юди 1:7-9)
Та й слова з молитви «Отче наш» показують, що наша боротьба проти диявола повинна здійснюватися не шляхом нашої пихи стосовно ворога, але шляхом покірливої молитви до Отця: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого» (Євангелії від Матвія 6:13).
Тільки Божою силою й наслідуючи Ісуса ми можемо перемагати в цій духовній боротьбі.
І ми бачимо, що, з одного боку, Ісус в своєму земному житті виганяв багато бісів. Але, з іншого боку, Він умів покірливо пройти через усі випробування, якими Отець дозволив сатані Його спокушати. Ми бачимо, що ні одне з цих випробувань не виявилось Ісусові понад силу, чим Біблія зміцнює і нас з вами, говорячи:
«Вас спіткала спокуса не інша, як тільки людська, проте вірний Бог, Який не допустить, щоб ви були спокушувані понад ваші сили, а при спокушуванні дасть і полегшення, щоб ви могли спокусу перенести» (1 Послання до Коринтян 10:13).
Отже, ми з вами можемо вийти переможцями в боротьбі з дияволом, але для цього потрібне покірливе серце й надія на Бога.Напевно, саме тому Ісус говорив своїм учням про взаємозв'язок їхньої віри (точніше невір'я) з молитвою та постом, коли вони не могли зрозуміти, чому в них не вийшло вигнати біса.
Ми ніколи не переможемо в духовній боротьбі гордим натиском. Але піст і молитва – це практика, яка допомагає нам упокорити себе й спрямувати своє серце до Бога. І тільки покірливе серце може виявити віру там, де горде виявить невір'я та нарікання.
Через страждання до перемоги
Підходячи до завершення наших роздумів, хотілось би ще раз повернутися до цитати з 91-го (90-го) псалма:
На лева й кобру (гадюку) наступиш, левчука й змія (дракона) ти розтопчеш..
(Псалом 91 (90):13)
Можливо, ви помітили, що ми говорили про змія й дракона, що згадуються в цьому вірші, але нічого не сказали про лева. Чи точно це місце вказує на те, що Ісус й віруючі в Нього будуть вражати диявола? Чи є в Біблії прямі порівняння диявола з левом? Звичайно:
«Будьте тверезі, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, ходить, як ричучий лев, шукаючи, кого б пожерти. Станьте проти нього з міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з братами вашими у світі. Бог же всієї благодаті, Котрий покликав нас у вічну славу Свою в Ісусі Христі, Сам, після короткочасного страждання вашого, нехай удосконалить вас, утвердить, зміцнить і зробить непохитними» (1 Послання до Петра 5:8-10).
Тут ми бачимо, что Петро порівнює диявола з левом. Ми бачимо, що подібно до того, як раніше диявол переслідував і намагався вбити Ісуса, тепер він переслідує й намагається вбити віруючих у Нього:
І якщо сьогодні хтось із нас терпить утиски за свою віру в Ісуса Христа, то нашою реакцією повинно бути не гірке нарікання на Бога, не прокляття в адресу сатани, але віра й вірність Ісусові, Який колись сказав: «Пригадайте слово, яке Я говорив вам: “Слуга не більший від пана свого”. Коли вони переслідували Мене, то будуть переслідувати і вас», але Він же й додав: «Якщо зберігали Моє слово, то будуть зберігати і ваше» (Євангеліє від Івана 15:20).
Бог дав нам владу перемогти у духовній боротьбі. Але щоб користуватися цією владою, нам потрібно бути готовими покірливо приймати випробування, які нам посилаються, сподіваючись, що саме Бог (а не ми) незабаром потопче сатану під ногами нашими. Адже саме для випробуваних переможців Господь готує новий рай, замість того, який свого часу втратили Адам і Єва:
Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім.
(Об'явлення 2:7)
