Що нам допомагає переживати війну - так це любов і жертовність наших співвітчизників: солдатів, партизанів, волонтерів, медиків, комунальників, учителів, ремонтників, працівників магазинів й АЗС… усіх не перелічити. Хтось ризикує життям заради іншого, хтось – здоров’ям або таким цінним часом, інший – силами й фінансами.
Ця любов допомагає нам, укріплюючи надію на мирне, радісне майбутнє (тепер радісне майбутнє може бути для нас лише мирним). Нам подобається і отримувати цю любов, і ділитися нею. Вона ніби зв’язує нас невидимими нитками з іншими людьми.
Любов відображає у людстві Божий образ. Вона втішає нас у тому злі, свідками якому ми є.
Зло й гріх будуть примножуватися
Згідно з Біблією, людство вже живе в останні часи. Незважаючи на весь науковий прогрес, на який богослови минулих століть покладали великі надії, нам не вдалося збудувати Царство Боже на землі. Так, ми навчилися літати у космос і проводити найскладніші операції. Але ми і розробили потужну зброю, і пройшли через дві світові війни (це якщо не згадувати про локальні війни). Людство знову підійшло до ризику ядерного конфлікту!
Скільки турботи про людей не було би в деяких наших вчинках, інші події твердо доводять: час прямого володарювання Бога на землі ще не настав.
Апостол Павло так описує останні часи:
«Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.
Друге Послання до Тимофія 3:1-5
Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,
нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,
зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!»
Чи Вам здається, що це описує будь-яку іншу країну, але не Україну? На жаль, навіть зараз, під час війни, ми живемо у час страшних контрастів жертовності й корупції, альтруїзму й зловживань, величної самовіддачі й відкритого ігнорування суспільних інтересів.
А чого варта поведінка деяких священиків і монахів, які публічно проповідують християнство, але одночасно наносять шкоду своїм же прихожанам через повторення російської пропаганди і, можливо, через співпрацю зі спецслужбами. Чим же вони не ті, що «мають вигляд благочестя, але сили його відреклися…»?
На жаль, навіть християни, люди, відділені для Бога і названі у Біблії святими, можуть підпадати під гріховний вплив. Ми не можемо вважати нашу віру за абсолютний імунітет від гріха. Недаремно у Біблії йде мова не лише про спасіння як факт, але й про таке необхідне освячення як процес.
Тому перечитайте перелік апостола Павла. Що із цього, на жаль, може відображати вашу поведінку?
Через розріст беззаконня любов багатьох охолоне
Це не просто цитата з Євангелія від Матвія. Ця фраза, на жаль, описує і минуле людства, і його нинішнє і, можливо, навіть найближче майбутнє.
Чи пам’ятаєте ви старозаповітну історії про левита та його наложницю? Він, схоже, любив її чи як мінімум добре до неї ставився, адже поїхав до її батьків, аби повернути її. Але у момент небезпеки він віддав її натовпу, аби не ризикувати самому. Страх за своє життя підштовхнув левита не до жертовного служіння, а до того, аби піддатися злу та примножити його.
Дуже хочеться, аби зараз через все це зло, яке ми переживаємо, у нас не охолола любов. Щоби гріхи інших не відштовхували нас від добрих справ, щоби наші руки не опускалися через корупцію. Аби, прориваючись через труднощі і перепони, ми не перестали хотіти ділитися своєю вірою, надією, любов’ю.
Задумайтеся, чи ще маєте ви сили, щоб діяти на противагу цьому світові, в якому примножується беззаконня?
І чи маєте сили підтримувати світ, в якому любов до Бога і людей має керувати нашими вчинками?
Служіння іншим як служіння Богу
Бог вчить Своїх дітей поводити себе інакше - не так, як діє світ.
Він Сам став прикладом неймовірної жертовності і любові, віддавши Свого Сина на смерть замість грішників.
«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.»
Євангеліє від Івана 3:16
Коли Ісус розповів Своїм учням притчу про овець і козлів (дивіться Євангеліє від Матвія 25:31-45), то зробив акцент на необхідності служити іншим людям.
У притчі йде мова про те, що наша віра повинна мати втілення у добрих справах.
І коли ми уважно ставимося до людських потреб, коли щиро допомагаємо людям у простих речах, цим ми служимо і людям, і Самому Ісусу.
Мабуть, чудовою ілюстрацією цієї тези буде небіблійна притча про римського воїна і християнина Мартина з Тура, яку цитує Вільям Барклі у своєму Біблійному коментарі:
“Одного разу взимку Мартін в'їжджав у місто і його зупинив жебрак, який просив милостиню. Він не мав грошей, а жебрак посинів від холоду і тремтів, і тоді Мартін дав йому те, що в нього було: він зняв свій солдатський плащ, поношений і потертий, розрізав його надвоє і одну половину віддав жебраку.
Тієї ночі йому наснився сон. Він бачив небеса, ангелів і серед них Ісуса, на Якому була одягнена половина солдатського плаща.
Один із ангелів запитав Його: «Господи, чому Ти носиш цей пошарпаний, старий плащ? Хто дав його Тобі? І Ісус відповів м'яко: «Його дав Мені Мій раб Мартін»”.
Інший список від апостола Павла
Дуже цитованим уривком з Нового заповіту є опис любові від апостола Павла. Над цим текстом часто замислюються перед весіллям чи у шлюбних відносинах. Чи замислювалися ви над ним у контексті вашого “воєнного” життя та вашого служіння?
Наскільки ваші вчинки пронизані любов’ю до Бога і людей? Як це проявляється? Чи розуміють інші люди мотиви ваших вчинків? Чи, можливо, за втомою та постійною гонкою замість добрих слів у вас прориваються слова роздратування або навіть злості?
Чи вдається вам зараз знаходити тонку межу між радістю істині та злорадством, коли правда виходить на світ? Чи готові ви і надалі переносити труднощі й покривати недосконалості людей, що знаходяться поруч із вами?
Перечитайте ще раз уривок з Послання до коринтян:
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
Перше Послання до Коринтян 13:1-8
І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, та замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
Подумайте: Що із цього переліку кидає вам виклик?
Ми не знаємо, скільки ще місяців нам жити у війні. Навіть якщо хтось з нас змушений був втекти з України, ми все одно живемо у духовній війні.
Та наш виклик – прагнути щодня жити так, аби виконувати найбільшу заповідь: любити Бога і любити людей. Нехай у наших серцях не охолоне любов.
Читайте також статті: Служіть один одному, Війна і поклоніння ідолам.
