ПОСЛАННЯ ЯКОВА 2:14-26.
Чим є і чим не є жива віра? Як вона проявляється? І що важливіше – діла чи наша віра в Бога?
Виправдання вірою, не ділами
Для початку давайте поговоримо про нібито «протиріччя» між посланнями апостола Павла й посланням Якова. Апостол Павло пише: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, – без діл Закону» (Послання до римлян 3:28). Яків же пише: «Отож, бачите, що ділами людина виправдовується, а не тільки вірою» (Послання Якова 2:24).
Що ж виходить: Біблія суперечить сама собі – чи ж необхідно вивчити контекст віршів поглибше? Безумовно, друге.
Апостол Павло вчить про те, як людина отримує спасіння: тільки вірою – «не завдяки діл, щоб ніхто не хвалився» (Послання до ефесян 2:9).
Ніякі наші добрі діла не виправдають нас перед Богом і не «окуплять» наше вічне спасіння та вічне життя.
Яків же вчить про те, що діла – це свідоцтво уже набутої віри. Пам'ятаєте слова Ісуса, що добре дерево пізнається по плодам (Євангеліє від Матвія 7:18-20)? Так і з вірою: наші вчинки – це, фактично, зовнішні докази того, що людина дійсно ввірувала в Євангеліє і життя цієї людини змінилося.
Дії – як прояви віри на практиці – є мірилом нашої віри.
Три види віри
Вивчаючи Послання Якова, вірші 14-26 другого розділу, бачимо в них три види віри:
1. Мертва віра
«Так само і віра, коли не має діл, то вона мертва сама по собі» – говорить Яків (2:17).
Мертва віра – це коли ми знаємо про існування Бога, і навіть говоримо про те, що віримо в Нього, але це ніяк не виявляється в наших життях на практиці.
Це щось на кшталт: «У душі я вірю в Бога, але зараз мені не до Нього»… Чи: «Зараз мені потрібно жити своїм життям, а про Бога задумаюсь, коли вже буду старим»…
І за цими словами не йде ні кроків посвяти Богові, ні зміни в поведінці й стосунках з іншими людьми. Мертва віра – це виключно інтелектуальне знання про Бога.
2. Віра демонів
«Ти віруєш, що Бог один, – добре робиш! Демони також вірують і тремтять» (Якова 2:19).
Демони також знають про існування Бога – єдиного й істинного. Але ще й відчувають страх перед Ним, оскільки розуміють, Хто Він і Який Він насправді.
Але одного лише страху перед Богом також не достатньо. Можна боятись Бога – і заштовхувати це почуття глибоко-глибоко, переключаючись на щось інше. Можна боятись Бога – і затято продовжувати робити так, як хочеться самому, а не так, як очікує Господь. Можна робити вигляд, що Бог і твоє життя – це два паралельні всесвіти, і якщо перестати думати про Бога, Він «зникне», а проблема страху «розсмокчеться».
«Віра демонів» залучає і розум (знання), і емоції (страх). Але їй, так само як і мертвій вірі, не вистачає посвяти і любові.
3. Жива віра
«Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва» (Якова 2:26).
Це – віра в дії, яка залучає наш розум («Я знаю, що Бог є»), наші емоції («Я захоплююсь Богом, я люблю Бога, я маю страх Божий, оскільки розумію, Хто Він насправді») і нашу волю.
Така віра виражається в посвяті себе Богові, визнанні своєї гріховності, у прийнятті Божої волі як головної.
Жива віра виражається в ділах. Так, Яків наводить приклади Авраама й Раав. Чому Біблія вчить про їхню велику віру? Тому що вони здійснили певні вчинки: Авраам був готовий принести сина в жертву, Раав же сховала розвідників ізраїльтян, ризикуючи своїм власним життям. В 11-му розділі Послання до євреїв ми зустрічаємось з цілим сонмом героїв віри. І читаємо не про їхні духовні роздуми, а про їхні вчинки.
Це і є рятівна віра, без якої догодити Богові неможливо.
Характеристики живої віри
1) Жива віра виявляє добро до оточуючих
У Якова читаємо: «Якщо брат чи сестра роздягнені і не мають щоденного прожитку, а хтось з вас скаже їм: «Ідіть з миром, грійтесь і їжте», але не дасть їм потрібного для тіла, то яка з того користь? Так само і віра, коли не має діл, то вона мертва сама по собі» (Якова 2:15-17).
Апостол Павло погоджується з ним:
«Отже, поки маємо нагоду, робімо добро всім, а найбільше ж своїм по вірі».
(Галатам 6:10)
Жива віра буде підкріплюватися добрими ділами щодо оточуючих.
Хоча важливо не впасти в іншу крайність: місію благовістя для всіх народів і проповіді Євангелія Ісуса Христа не можна замінити просто соціальною допомогою. Церква не покликана повністю замінити державу в соціальному питанні. Церква не покликана реалізовувати лише соціальні проекти, тим часом замовчуючи те, чому вона це робить. Наші добрі діла повинні бути помітні – й повинні вказувати на Небесного Отця.
Ще один аспект: можна чинити добрі діла й не вірити, що Господь Ісус є твоїм Спасителем. Християнська віра кличе нас до дії й добрих вчинків, але добрі діла самі по собі, без віри, не спасають.
2) Жива віра сповідує Бога й довіряє Йому
Якщо ти віриш, «що Бог один, – добре робиш!» (Якова 2:19). І тоді ти здійснюєш вчинки віри. Як Авраам, який повірив Богові – і слухався Його, навіть у випробуванні, коли мав покласти сина Ісаака на жертовник.
Хоча біси знають про існування Бога – і тремтять від страху (Якова 2:19), але не підкоряються Йому! Мало знати про Бога – необхідно слухатись Його.
Наведемо практичний приклад. Якщо ми довіряємо Богові і Його Слову, то усвідомлюємо, наскільки трагічною є вічна участь тих людей, які не записані у книзі життя. «І кого не знайдено записаним у книзі життя, того буде вкинено в озеро вогненне» (Об'явлення 20:15). Усіх людей, які не знають про Бога, не знають Бога особисто й не слухаються Його, чекає друга, вічна смерть у вогненному озері.
Чи спонукає нас це усвідомлення, ця довіра Богові благовістити тим, хто Бога ще не знає?
3) Жива віра виробляє праведність
«Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва».
(Якова 2:26)
Жива віра буде породжувати прагнення до праведності та зміненого життя. Християни, на жаль, не завжди здатні жити на 100% праведним життям. Поки ми в тілах, наша боротьба за святість буде продовжуватися. Але у християн завжди повинне бути прагнення до праведності й святості.
І навпаки, якщо тебе влаштовує існування гріха в твоєму житті, то це може бути симптомом відсутності покаяння перед Богом.
Подумай:
- Якою є твоя віра? Чи проявляється у твоєму житті посвята Богові, яку бачать інші люди?
- Чи допомагаєш ти іншим дізнаватися про Христа? Ділишся своєю вірою з іншими?
- Якого практичного кроку очікує від тебе Бог зараз?
