Учення про Трійцю стосується кожного з нас, адже людина створена за образом Божим. І це розуміння допоможе нам краще усвідомити своє місце у Божому задумі.
Як ви вважаєте, чи має для християнина якесь практичне значення вчення про Трійцю? Ми знаємо, що триєдність Бога неможливо повністю осягнути розумом. Однак чи можемо ми сказати, що це питання нам і не треба намагатися зрозуміти? Що воно суто теоретичне і цікавитися ним має лише невелике коло теологів?
У цій серії статей ми спробуємо показати, що питання Трійці напряму стосується кожного з нас, оскільки людина створена за образом Божим. І це розуміння допоможе нам краще усвідомити своє власне місце в Божому задумі.
Задля полегшення сприйняття наші роздуми розбиті на три частини – три окремі статті. Однак, для того, щоб отримати всю повноту картини, ми радимо прочитати всі три статті, і прочитати їх послідовно.
Перша частина відкриває нам людину як живий образ живого Бога.
Друга частина показує як образ триєдиного Бога розкривається через людську єдність і любов. А також піднімає питання кризи цієї єдності.
Третя частина показує, що саме Христос і Церква є досконалим і остаточним втіленням задуму Божого стосовно Його образу.
Отож налаштовуємося на цікаву подорож – і рушаймо вперед.
Друга заповідь
Наскільки добре ви знаєте 10 заповідей? Чи зможете пригадати другу з них?
Десять заповідей записані в Біблії двічі (Вихід 20:1-7 і Повторення Закону 5:4-21). Існує декілька різних підходів, як ці Біблійні тексти поділяються на заповіді. Ми візьмемо ділення, яке є найстарішим з загальноприйнятих і використовується як серед більшості протестантів, так і в Грецькій православній церкві (ділення Філона Олександрійського). Відповідно до нього, друга заповідь звучить так:
Не робитимеш собі жодного ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею. Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм. Адже Я – Господь, твій Бог, – Бог ревнивий, Який карає за гріхи батьків дітей до третього й четвертого поколінь, – тих, хто ненавидить Мене, і Який чинить милосердя до тисячного покоління тим, хто любить Мене і дотримується Моїх Заповідей.
(Вихід 20:4-6)
Ми бачимо, що цією заповіддю Бог прямо заборонив створювати будь-які образи для того, щоб поклонятися і служити їм. В древньому перекладі Старого Завіту на грецьку мову (Септуагінті) слова «поклонятися» і «служити» звучали proskuneo (προσκυνέω) і latreuo (λατρεύω) відповідно.
Ці ж самі слова використовує Ісус, коли дає відповідь дияволу під час випробування в пустелі. Диявол пропонує Ісусу поклонитися (proskuneo) йому. На що Ісус відповідає:
Відійди, сатано! Бо написано: «Господу Богу твоєму поклоняйся (proskuneo) і Йому єдиному служи (latreuo).
(Матвія 4:10)
Ми знаємо, що проблема поклоніння і служіння ідолам була притаманна людям у всі часи. Язичники створювали (і досі створюють) образи справжніх чи уявних істот. Це можуть бути образи корови чи кота, Перуна чи Зевса. В своїй уяві люди наділяють ці образи надприродною силою, асоціюють їх із невидимими духами, будують їм храми, приносять їм жертви, моляться їм.
Ізраїль, обраний Богом народ, теж часто наслідував приклад язичників, створював ідолів, служив і поклонявся їм.
Проблема ідолопоклонства може проявлятися і в Церкві.
Ікони і статуї, які використовуються в християнських храмах, теж по суті є образами земних і небесних істот. І добре, коли людина, що приходить в храм, розуміє, що вся пошана має віддаватися лише невидимому Богу, тоді як ікони та статуї лише нагадують нам про Божі діла та про євангельські сюжети. І значно гірше, коли людина в своїй уяві наділяє ці предмети священною силою або починає їм молитися.
Насправді, проблема ідолопоклонства існує також і серед тих християн, які відкидають використання ікон для поклоніння. Хоча друга заповідь не говорить про це напряму, але ми можемо робити ідолів із будь-яких інших предметів. Для когось ідолом стають гроші, коли він усю надію свого життя покладає на них. А для когось ідолом може стати навіть Біблія, коли він у своїй уяві наділяє надприродною силою саму книгу, як предмет.
Взагалі, поклоніння пов’язане зі смиренням і відданням пошани. Саме пошану передає жест поклону, який був прийнятий в різних народів в ті чи інші часи.
Але в релігійному контексті (виходячи з процитованих вище віршів Біблії) вся пошана має віддаватися лише Богу. Якщо ж ми під час богослужіння або молитов сконцентровані на відданні пошани усім можливим священним предметам, іконам, чи навіть людям та ангелам, то ми крадемо цю пошану в Бога.
Але давайте повернемося до теми зображень.
Як ми казали, друга заповідь прямо забороняє нам поклонятися і служити зображенням, кого б чи що вони не зображували.
Більш того, в книзі Повторення Закону 4:11-20 Господь приводить для народу аргументацію щодо заборони створення зображень. І там Він звертає особливу увагу на те, що навіть Свій Власний образ Він їм не явив. Тим самим Бог показав, що створення будь-якого священного образа (навіть образа Його Самого) – це хибний шлях поклоніння і служіння.
Також, не забуваймо згадані вище слова Христа, який сказав, що поклонятися і служити можна лише одному Богу. Це розуміння має бути прикладом для нас, щоб і ми, подібно до Ісуса, могли протистояти спокусам диявола.
Зображення іншого типу
Отже, ми побачили, що Бог заборонив створення будь-яких священних зображень, навіть зображень Його Самого. Але чи дійсно всі зображення Бога неприйнятні? Як би це дивно не звучало, але ні, не всі.
Сам Бог від початку існування всесвіту зробив кульмінацією Свого творчого процесу створення людини за Власним образом і подобою:
Нарешті сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою, та нехай люди панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, і над усією землею, та над усіма плазунами, що повзають по землі. І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою. Бог поблагословив їх і сказав: Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі!
(Буття 1:26-28)
Як бачимо, людина була створена таким чином, щоб в ній відображувалися певні характеристики і якості Самого Бога. Тобто людина є тим правильним і дозволеним зображенням єдиного Бога, створеним Ним Самим. Давайте разом поміркуємо, що це значить і як нам до цього ставитися.
Живий образ живого Бога
Перше, що хочеться відмітити: на відміну від усіх священних зображень, створених людиною, образ, створений Богом – живий. Біблія багаторазово називає Бога живим Богом. Тоді як стосовно штучних богів вона акцентує увагу на їх безжиттєвості.
І тому дуже важлива характеристика образу живого Бога – те, що він теж живий.
Неживий образ живого Бога – це образ, який майже нічого про Бога не передає. Ніхто ніколи не бачив постать Бога, однак Він відкриває Себе через комунікацію з нами і Свої дії. Тобто ми знаємо Його саме в проявах Його життя, а не в чомусь іншому. І тому неживий образ Бога має дуже мало сенсу.
Звісно, іконописці намагаються передати життя через зображення сюжетів, міміки і жестів. Але все це навіть і близько не передає його суть, як це робить будь-яка людина просто своїм існуванням.
По суті, ми бачимо життя не лише в людині. Вся наша планета наповнена життям різних форм. І всі ці живі форми по-різному славлять Бога, нагадуючи нам про те, наскільки цінним є життя. Однак, людині притаманні такі аспекти життя, які роблять її особистістю. Людина має інтелект, волю, вона відрізняє добро від зла, вміє творити…
І тим не менш, подоба людини до Бога виходить за межі окремої особистості. Саме про це ми будемо говорити в другій частині.
Читайте інші наші статті:
