Якою була б моя церква, якби усі її члени були б такими, як я?

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер
Взаємодія людей у церкві

ПОСЛАННЯ ДО ГАЛАТІВ 2:1-10. Продовжуємо вивчати новозаповітну церкву – і вчитися на її прикладах. Подивимось на служіння апостола Павла ще з одного боку: взаємодії з іншими людьми. Апостол Павло не був проповідником-одинаком: доручену йому Богом справу він реалізовував разом з іншими – і заради блага інших людей. Давайте прочитаємо Послання до Галатів 2:1-10:

1 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
2 А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
6 Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

7 але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Послання до Галатів 2:1-10

1. Чи ти інвестуєш в інших?

У першому вірші бачимо, що Павло ходив в Єрусалим разом із Варнавою і Титом.

Саме Варнава був тією людиною, яка вперше ввела Павла, якого тоді ще називали Савлом, у християнську общину в Єрусалимі (див. Діяння 9:26-27). Пізніше саме разом з Варнавою церква в Антіохії відправила Павла в першу місіонерську мандрівку.

І як Варнава у свій час інвестував у Павла, так і Павло у подальшому інвестував у Тита, називаючи його «сином по спільній вірі» (див. до Тита 1:4). Тит супроводжув апостола в мандрівках, навчаючись у нього.

Місіонерська подорож та інвестиція

І пізніше він був залишений на Криті, щоб служити місцевій громаді й поставити старійшин. Так, Тит продовжив «ланцюжок» служіння.

Хтось у свій час інвестував і в нас, і продовжує інвестувати зараз. Тому й нам важливо знаходити час для виконання великого доручення – робити учнів Ісуса Христа: свідчити, навчати, надихати, приводити до церкви, молитися за інших і разом з іншими.

2. Чи співпрацюєш ти з іншими служителями?

У Єрусалимі Петро й Варнава зустрілись з апостолами (Послання до Галатів 2:9), і стовпи першої церкви – Яків, Петро, Іван – подали Павлові й Варнаві «руку спілкування». У Петра було покликання служити юдеям, а в Павла – нести Благу звістку язичникам. Але незважаючи на наявні відмінності в покликаннях, апостоли визнали: усіх їх об'єднувало Євангеліє. Євангеліє зробило їх братами й спільниками в одній справі.

Співпраця зі служителями

Так і зараз ми можемо використовувати різні методи донесення Євангелія, віддавати перевагу різним стилям поклоніння, але саме послання не змінюється. Нам усе так само важливо співпрацювати з іншими, щоб Боже Слово розповсюджувалось по всій землі.

3. Чи ти завдаєш неприємностей іншим?

Павло також пише про «прибулих фальшивих братів» (Послання до Галатів 2:4). Тут він має на увазі так званих тих, хто робить вигляд юдеїв (не юдеїв). Це люди, які намагаються до віри в Христа додати інші вимоги. Мовляв, вірити в Ісуса добре, але не достатньо. Мовляв, обов'язково, окрім цього, ще й виконувати Закон: обрізуватися, дотримуватись ритуальних постанов, тисячей інших правил та заборон. Ті, хто роблять вигляд юдеїв, не розуміли свободи, дарованої віруючим у Христа. Вони ходили за Павлом, намагаючись «відкоригувати» Благу звістку і, тим самим, заподіяти шкоди благовістю.

Протидія іншим

Так і зараз сатана намагається нашкодити церкві, у тому числі, через людей, які завдають неприємностей або протидіють іншим.

ЗАДУМАЙСЯ:

  1. Який вплив чиниш на свою церкву ти – позитивний чи негативний?
  2. Чи інвестуєш ти в інших людей?
  3. Чи співпрацюєш ти з іншими служителями?
  4. Чи завдаєш ти братам і сестрам неприємностей?
  5. Тобі б сподобалась церква, якщо б усі її члени були б такими, як ти?

4. Радість громади

Бог помістив нас у церкву, яку Біблія називає тілом. Бог сказав, що не добре, щоб бути людині самотньою, – і створив спочатку сім'ю, потім – Свій народ, потім – Свою церкву. Ми називаємо одне одного братами та сестрами, а Бога – нашим Отцем. Чи віримо ми в це по-справжньому?

Хто був членом громади, в якій вам ні з ким було поговорити? Коли нікому було розповісти про складнощі в сім'ї чи на работі або, може, просто ні з ким відсвяткувати Різдво? Так, напевно кожний з нас хоч раз, та мріяв про те, щоб бути частиною люблячої та підтримуючої громади.

Упевнені, що деякі наполегливо молились про свою церкву, щоб вона стала більш схожою на новозаповітну. Інші, можливо, ходили й ходили, щоб знайти «ту саму». Або ж розчаровувались та упокорювались. Чи, навпаки, намагались щось змінити в своїй общині.

Церква як підтримуюча громада

Цікаво, наскільки в наших мріях про близькі стосунки в церкві є місце для наших реальних вчинків: питань, дзвінків, допомоги іншим? Наскільки ми готові запропонувати своєму братові чи сестрі винести сміття, наприклад? Чи просто щоденно молитися, щоденно, але протягом багатьох років? Ну, адже якщо хочеш мати друзів, самому потрібно бути дружелюбним.

Бог говорить, щоб ми любили інших людей, не тому, що вони будуть любити нас у відповідь, а тому що Сам Бог нас любить. Але чомусь ми все одно чекаємо любові й приняття від людей.

Важливі стосунки з іншими людьми

Насправді, ми – істоти соціальні: для нас важливі як вертикальні стосунки – з Богом, так і горизонтальні – з іншими людьми. Такими Він нас створив.

Наші церкви можуть бути неідеальними, і багато в чому тому, що такими робимо їх ми. А Бог працює, благословляючи й підтримуючи Своїх дітей – і Свою церкву. По Божій благодаті наші недосконалі громади служать місцем, де Його діти вчаться любити одне одного. Інколи не дуже вдало, але це все ж непоганий тренажер перед вічністю.

Нехай Бог благословить нас та наші церкви!

Читайте також статті: Послання до Галатів. Вступ, Наш забіг.

Поділись: