ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 3:1-22.
Привести людину до Бога неможливо, але можна підготувати його або її серце для сприйняття Євангелія. Як це робив пророк Іван Хреститель, проповідуючи хрещення покаяння для відпущення гріхів і тим готуючи шлях для Ісуса.
Пророк Іван Хреститель прийшов, аби підготувати Ісусу шлях. На відміну від найвідоміших пророків Старого Заповіту – Іллі та Єлисея – він не робив видимих чудес. Але його служіння було не менш продуктивним. Іван проповідував – і народ сприймав його проповідь, каявся і хрестився. Іван діяв у силі Святого Духа, готуючи шлях до приходу Бога і Спасителя.
Давайте разом перечитаємо третю главу Євангелія від Луки, 1-22 вірші.
Шлях для Царя
У стародавні часи (втім, не тільки в стародавні) до приїзду царя в той чи інший регіон було прийнято готуватися. Так і головним завданням Івана Хрестителя було підготувати серця ізраїльського народу до приходу Бога:
«Як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежини Йому».
(Євангеліє від Луки 3:4)
Іван проповідував хрещення покаяння для відпущення гріхів. А це було досить великим викликом для юдеїв того часу. Через обряд покаяння належало проходити прозелітам, які хотіли прийняти віру в Єдиного Бога, язичникам, які готові були щиро визнати верховну владу Бога над собою і свою гріховну природу. Більшість юдеїв вважали себе дітьми Авраама, обраним Божим народом, тими, хто за визначенням знаходиться в правильному стані перед Богом.
І все ж проповідь Івана з Божої ласки досягала мети – багато юдеїв до неї прислухалися і їх серця змінювалися. Звісно, пророк Іван не рятував їх, але готував шлях для Ісуса. Так і ми самі не можемо нікого врятувати, як би не любили цих людей, але ми можемо – і покликані – готувати шлях Ісусу в їхні серця.
Практичні поради для нас
Що особливого було в проповіді Івана?
Він наставляв юдеїв ділитися тим, що у них є, з незаможними. Комусь Бог дає більше, щоб такі люди могли зі свого надлишку благословляти інших – їжею, фінансами, допомогою. Це було правильним тоді, залишається правильним і сьогодні.
Пророк учив діяти порядно там, де ми поставлені (наприклад, митарі не повинні були вимагати нічого більш визначеного ним, а воїни мали задовольнятися платнею і нікого не ображати).
А коли народ подумав, що Іван і є Месія, він уникав уваги, не намагався виправдати сподівань натовпу, нав’язати свою владу над людьми, а скромно вказував на Ісуса:
«йде сильніший від мене, що Йому я негідний розв’язати ремінь взуття.»
(Євангеліє від Луки 3:16)
Не привести людину до Бога, але вказувати на Ісуса
Іван знав своє призначення: бути передвісником Спасителя. Натовп завжди шукає зірку і часто знаходить: історія сповнена оповідей про лжепророків і лжемесій. Але Іван зміщує фокус на Того, Хто йде за Ним.
Нам теж буває приємно приймати похвалу за своє служіння в церкві, але в цьому є і певна небезпека. З одного боку, важливо говорити один одному слова підбадьорення. З іншого – обов’язково пам’ятати: не можна ставити себе в центр, так як центральне місце має належати тільки Ісусу.
Задумайтесь, чи несете ви своє служіння з любові до Бога, чи з егоїстичних міркувань?
І хоча в сучасному світі складно втихомирювати гординю, варто пам’ятати, що бути Божими святими – це пропускати через себе Боже, а не своє світло.
Адже ніхто не буде спасенний, якщо буде вірити в вас або будь-яку іншу людину, але тільки в Ісуса Христа:
«Бо немає іншого імені під небом, даного людям, що ним би спасатися ми мали.»
(Дії 4:12)
