Упевненість в спасінні – це те, що відрізняє спасенну людину від релігійної. Спасіння може ґрунтуватися лише на вірі в Ісуса Христа в результаті покаяння в гріхах. Спасенні люди завжди усвідомлюють свою потребу у Христі.
Як мені зрозуміти, що я спасенна людина, а не просто релігійна?
Це дуже серйозне питання, і варто подумати над ним, навіть якщо я або ти впевнені у своєму спасінні. Важливо зрозуміти, на чому саме ґрунтується наша впевненість, і чи точно ця основа достатньо надійна.
Чи думав ти колись про те, що відбувається у серці релігійного екстреміста, який підриває себе в натовпі людей? Така людина може бути абсолютно впевнена, що її за це чекає найвища винагорода в іншому світі. Оскільки вона йде на такий крок, швидше за все, вона не має в цьому жодного сумніву. І тим не менш, вона помиляється.
Подібним чином і люди, що належать до різних тоталітарних культів, можуть бути абсолютно впевнені в правильності обраного ними духовного шляху, обґрунтовуючи свою впевненість словами і вченням засновника культу. І тим не менше, вони теж помиляються.
Звичайно, релігійні екстремісти і адепти тоталітарних культів – це крайнощі.
Біблія говорить про це так:
«Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти».
Приповісті 14:12
І великою мірою, тобі не так вже й важливо, якою саме дорогою ти врешті-решт прийшов в геєну вогненну. Можна бути дуже релігійною людиною, відвідувати «найправильнішу церкву», і все ж іти шляхом смерті. Адже недарма Ісус попереджав:
«Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!»
Євангеліє від Матвія 7:22-23
Цікаво, що тут Ісус говорить не про «деяких», а про «багатьох». Буде досить багато тих, хто вважали себе християнами і навіть мали, здавалося б, рясні надприродні підтвердження, що дають впевненість у спасінні. І тим не менше, всі вони підуть в погибель.
Тому давай ще раз оцінимо, на якій основі кожен з нас будує своє духовне життя
Апостол Павло пише:
«Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос».
1-е до Коринтян 3:11
Здавалося б, тут все просто: всі ми, християни, віримо в Ісуса Христа, так що нам нема про що переживати. Але чи для кожного Ісус є саме основою, фундаментом будинку, а не, скажімо, однією з цеглинок в його стіні? А можливо, хтось відвів для Христа почесне місце першої сходинки до будинку – вона необхідна, щоб прийти до Бога, але все своє подальше життя і надію така людина покладає на власну здатність робити добрі справи.
Давай повернемося до основ Євангелія і згадаємо золотий вірш Біблії:
«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».
Євангеліє від Івана 3:16
А також прочитаємо ще один вірш, трохи далі за текстом:
«Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває».
Євангеліє від Івана 3:36
Отже, наше спасіння не може ґрунтуватися ні на чому іншому, крім віри в Ісуса Христа. Але віра, про яку йде мова, – це не просто емоційний чи інтелектуальний стан. Вона полягає в підпорядкуванні Сину Божому, в підкоренні Йому.
Важливо не просто погодитися з фактом, що Він віддав Своє життя за мене, але також довірити своє життя Йому
«А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2-е Послання до Коринтян 5:15).
Довірити своє життя Христу – це значить віддати життя Йому повністю і назавжди.Ми не можемо забрати назад те, що назавжди віддали Богу. Все моє християнське життя має виходити з того, що це Христос – Господар мого життя, а не я сам. Тільки Він знає, як зробити з нього щось по-справжньому гарне.
Тому що, коли Він скаже: «Відійди, Я ніколи не знав тебе», переосмислювати вже буде пізно.
Ще однією важливою складовою Євангелія є покаяння в своїх гріхах
Недарма Іван Хреститель прийшов перш за Ісуса Христа. Іван готував шлях Ісусові, закликаючи народ до покаяння. Адже щоб людина по-справжньому віддала своє життя Христу, їй важливо побачити свою потребу в Спасителі. Вона повинна побачити власну неспроможність, нездатність досягти Бога своїми добрими справами. Тільки розкаяне і смиренне серце може мати близькість з Христом. Як говорить пророк Ісая:
«Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!»
Ісаї 57:15
Не можна прийти до Христа, залишивши без уваги питання своїх гріхів. Без бажання віддалятися від зла і робити добро ні про яке духовне життя взагалі не може бути й мови. Але коли таке бажання є, в певний момент має прийти усвідомлення, що своїми силами я не зможу його втілити. Це і приводить мене до покаяння і розуміння своєї потреби в Спасителі. І ця потреба в Спасителі – вона теж повністю і назавжди.
Христос не просто латає проблемні ділянки, в яких я недостатньо гарний. Адже яку сферу не візьми – я, сам собою, недостатньо гарний в будь-якій з них. Тому я завжди і в усьому потребую Христа. І Бог буде давати мені урок за уроком, поки я врешті не зрозумію цього.
Воно дається Самим Христом, коли я в безсиллі перед власною гріховністю цілком довіряю свою душу в Його володіння. І якщо Він став Господарем мого життя, то зуміє і зберегти його для вічності, як сказав Павло:
«З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я увірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою».
2-е Послання Тимофію 1:12