ПОСЛАННЯ ДО ГАЛАТІВ 3:6-29. Продовжуючи нашу подорож Посланням до галатів, ми підійшли до фундаментального питання: чому ми можемо – і повинні – жити у благодаті вірою і що таке виправдання по вірі?
Апостол Павло наводить три біблійні свідчення на користь цьому:
- Приклад Авраама.
- Біблійний досвід.
- Неможливість абсолютної покори закону, що вказує на кращий шлях.
Приклад Авраама як виправдання по вірі
Ви, напевно, пам'ятаєте, що Біблія пише про отця всіх віруючих:
«…Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому.»
Послання до галатів 3:6
У 15-му розділі книги Буття, яку цитує апостол Павло, повідано історію укладання завіту між Авраамом і Богом. Після багатьох років ходіння перед Богом, Авраам почав нарікати на відсутність спадкоємця, а Господь у відповідь пообіцяв йому незліченну кількість нащадків і землю у володіння.
«Владико Господи! З чого я дізнаюся, що буду спадкоємець її?», - запитав Авраам. «Візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю та молодого голуба», - відповів Господь.
Авраам зрозумів, що треба робити і для чого. То справді був давній ритуал присяги підданих своєму правителю. Проходячи між розсіченими частинами тварин, підданий підтверджував, що готовий поплатитись життям як ці тварини, якщо зрадить свого правителя. А той у відповідь присягався захищати свого підданого.
Отже, Авраам підготувався до укладання завіту з Богом на правах Його підданого. Але далі сталося щось неймовірне: замість того, щоб попросити Авраама пройти між розсіченими тваринами, Бог несподівано зробив це Сам.
Більш того, Бог дав Авраамові обіцянку про безліч нащадків, не поклавши на нього жодних додаткових умов. Він не вимагав від Авраама виконати Закон – Закон ще не був записаний, не вимагав бути обрізаним – завіт обрізання був дано через роки. Виконання завіту залежало не від чеснот Авраама, не від вірності його нащадків, а виключно від Бога.
Минули сторіччя, і тепер у Авраама безліч нащадків – нас, істинно віруючих.
Наводячи цей приклад, апостол Павло нагадує нам:
Бог Сам виконав обіцянку, дану Авраамові. Так само Бог пообіцяв спасіння нам і Сам виконав це, коли Ісус Христос прийшов на землю, помер за наші гріхи і воскрес на третій день.
Наше спасіння ґрунтується на вірі, а ще точніше, на вірності Христа.. Воно не залежить від наших зусиль, страху недотягнути до Божого стандарту, від наших постійних провалів – слава Богу за цю істину. Тому і наш послух Отцю спирається не на страх «не заробити» або втратити спасіння, а на безмірну подяку та любов.
«Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам»
Послання до римлян 4:16
Мета Закону та Божа обітниця
Якщо ми рятуємося вірою – лише вірою – в Ісуса Христа, то навіщо нам, християнам 21-го століття знати і читати Старий Заповіт? Та й для чого тисячоліття тому Бог дав Закон Своєму народові, юдеям? Якраз про це пише апостол Павло у третьому розділі Послання до галатів, вірші 15-29. Давайте розглянемо їх разом.
Отже, ще до того, як з'явився Закон, Бог дав Аврааму та його насінню обітницю. Закон не зміг скасувати їх, адже, як справедливо зазначає апостол, навіть людський заповіт підлягає виконанню, а тут – Божий заповіт.
Але згодом Бог дав юдеям ще й Свої заповіді, дав їх «…з причини переступів, аж поки прийде Насіння…» (Послання до галатів 3:19). Тобто Закон було дано через гріхи.
Закон визначав, що є злочин і якої поведінки потрібно було уникати. Його можна порівняти з червоними прапорцями біля відкритої криниці: прапорці сигналізують про небезпеку, і нам навіть не обов'язково знати, що всередині, головне, не заступати за прапорці.
Ще Закон можна порівняти зі списком правил, які ми створюємо для своїх маленьких дітей. Коли ми говоримо дитині не брати голими руками гарячу сковороду або не висовуватись з вікна на дев'ятому поверсі, то тим самим піклуємося про неї. Так і через Закон, люблячий Бог дбав про Свій народ «аж поки прийде Насіння...».
Так, Закон визначав, що є гріх, проте не міг його виправити. Він як лікар-діагност ставив діагноз, але не лікував саму хворобу. До речі, «діагноз» Закону завжди вів до прокляття і смерті (Послання до галатів 3:10).
Можливо, тому апостол Павло називає Закон «виховником до Христа». Виховник – слуга, завданням якого було привести дитину до вчителя. Так і Закон мав привести нас до Христа, а сам учити і змінювати життя він не міг.
Ми, віруючі, насолоджуємося Божими обітницями, оскільки ми поринули у Христа (Послання до галатів 3:27). Вся наша надія – на Євангеліє. Але, будучи під благодаттю, ми не повинні відкидати Закон, просто нам необхідно використовувати його за призначенням.
Коли овечка відбивається від череди, вона нечасто тікає цілеспрямовано. Швидше, вона крок за кроком йде у бік трави, яка здається їй соковитішою. Не поспішаючи, не підводячи голови, не звертаючи уваги на свою череду, вона йде дуже далеко. Так і ми, не звіряючи себе з Божим стандартом, можемо непомітно для самих себе ухилитися від угодного Богу.
Подумайте
- Що означають для вас Божі обітниці?
- Як ви бачите роботу Закону у вашому житті? Закон вам – друг чи ворог?
- Як ви зрозуміли для себе, що таке виправдання по вірі?
Вивчаючи Послання до галатів, зверніть увагу на статтю «Наш забіг».