Різдво: Світло для людей

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер
На Різдво на Землю прийшов Бог. З того часу світло Різдва сяє для кожного.

На Різдво на Землю прийшов Бог. З того часу світло Різдва сяє для кожного, але не кожен готовий дивитися на нього і бачити себе у його світлі. Чи готові ви відкритими очима дивитися на Справжнє Світло?

Отже:

«Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Усе через Нього постало, і без Нього не постало ніщо, що постало. У Ньому життя було, і життя було світлом людям. І світло світить у темряві, і темрява не охопила його.»

(Івана 1:1-5)

Наближаючись до Різдва, ми все більше починаємо розмірковувати про те Немовля, Яке було народжене близько двох тисяч років назад у Віфлеємському хліві.

Здавалось би, маленька, безпомічна людинка, якої раніше не було, — і ось вона з'явилась у цьому світі. Ось початок його життя. Але виявляється, що Він є Той, Хто покликав до існування все, що почало існувати. Сам же Він існує завжди. Не існував, не буде існувати, а саме існує. Його існування не залежить від часу, оскільки час Він теж покликав до існування. Як одного разу Він Сам сказав: «Перш ніж був Авраам, Я є».

Здавалось би, мама дала йому життя, і від її із Йосипом турботи та захисту залежить, чи виживе він. Але насправді саме в Ньому було життя. Апостоли називають його «Начальником життя» (Діян. 3:15) і навіть самим «вічним життям» (1 Іван. 5:20). Сам же Ісус говорить, що Він є «воскресіння і життя», а також «дорога, і правда, і життя». І хоча Марії з Йосипом було доручене завдання оберігати життя немовляти, пізніше Він скаже: «Я даю їм життя вічне, — й не вмруть повіки» (Іван. 10:28).

Здавалось би, народжене немовля потребувало того, щоб батьки виховували його, наставляли, вчили розрізняти добро і зло. Але виявляється, що саме в Ньому було світло для всіх людей. Саме Він просвітлює кожну людину, яка приходить у цей світ. Він дає кожному можливість побачити, що є добро, а що – зло. І яка б темрява не панувала в цьому світі, Його світло (і світло Різдва) світить всім людям – і його неможливо не побачити.

Питання тільки в тому, якою буде наша відповідь на побачене?

Готовы ли вы посмотреть на Истинный Свет – свет Рождества?

Люди відкинули Ісуса і продовжують відкидати Його й зараз

«Було то правдиве Світло, яке просвіщає кожну людину, яка приходить у світ. Воно було в світі, і світ виникнув через нього, і світ не пізнав його. До своїх прийшов - і свої його не прийняли.»

(Івана 1:9-11)

Світло, яке дало існування цьому світові і яке бачила кожна людина, ― Він прийшов до людей, але вони Його не впізнали і не прийняли. Як таке може бути? Сьогодні Він світить усім, але світить ненав'язливо. Таким чином, у кожної людини залишається можливість відвернутися та переконати себе, що ніякого Світла немає. Недарма Господь сказав народові через пророка Ісаю:

«Слухом почуєте і не зрозумієте, і дивлячись бачитимете і не побачите. Бо затовстіло серце цього народу, і своїми вухами тяжко чують, і прижмурили свої очі, щоб часом не побачили очима, і не почули вухами, і не зрозуміли серцем, і не повернулися, і Я їх не оздоровив.»

(Ісаї 6:9-10)

Якщо сильно хочеться чогось не бачити, можна просто замружити очі. Подібним чином, можна замружитись та зі спокійною совістю стверджувати: «Я не бачу ніякого Світла». Але причина такого «небачення» лежить в огрубілому — «затужавілому» — серці. Людина хоче чинити гріх, вона любить темряву. Тому, коли приходить Світло, людині хочеться сховатись від нього, переконати себе в тому, що Світла немає, і продовжити чинити свої злі діла. Іван пише:

«Світло прийшло в світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не відкрилися діла його.»

(Івана 3:19-20)

Чим більше людина любить темряву, тим важче її переконати в існуванні Світла будь-якими аргументами. Адже проблема не в нестачі аргументів, а в закритому серці. Насправді, кожен із нас колись мав таке ж закам'яніле серце й, у тій чи іншій мірі, любив темряву. Навіть пророк Ісая засвідчив про себе:

«Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!»

(Ісаї 6:5)

Коли Ісая побачив Світло, у нього вже не було можливості відвернутися чи заплющити очі. Але він міг спробувати не дивитись на свою власну забрудненість, яка стала такою очевидною при Світлі. Проте він цього не зробив. Він розплющив очі, і, подивившись на самого себе, зрозумів, на що заслужив. Подивитись на освітлене Божим Світлом було для нього просто жахливим видовищем, але без цього він не був би очищеним.

А чи готовий я сьогодні наслідувати приклад Ісаї і розплющеними очима поглянути на Істинне Світло й на те, який маю вигляд при Ньому я?

Чи готовий я по-справжньому прийняти світло Різдва?

Поділись: