Образ Божий – образ триєдиного Бога – розкривається через людську єдність і любов. Але гріхопадіння Адама і Єви пошкодило образ Божий у людях. Тепер наше існування радше можна назвати поступовим руйнуванням і вмиранням, аніж життям.
Ця стаття є другою із серії статей, де ми показуємо, яким чином питання Трійці стосується кожного з нас, створених за образом Божим людей. Це розуміння допоможе нам краще усвідомити своє власне місце в Божому задумі.
Задля полегшення сприйняття наші роздуми розбиті на три частини – три окремі статті. Однак, для того, щоб отримати всю повноту картини, ми радимо прочитати всі три статті, і прочитати їх послідовно:
- Перша частина відкриває нам людину як живий образ живого Бога.
- Друга частина показує як образ триєдиного Бога розкривається через людську єдність і любов. А також піднімає питання кризи цієї єдності.
- Третя частина показує, що саме Христос і Церква є досконалим і остаточним втіленням задуму Божого стосовно Його образу.
Якщо ви ще не читали першу частину, рекомендуємо спочатку прочитати її, а тоді вже переходити до цієї.
Образ Божий – Єдність у множинності
Раніше ми показали, що Бог за Своїм задумом вирішив створити людину за власним образом і подобою. Тобто людина стала відображенням Божої природи. І оскільки більшість рис і якостей Бога базуються на тому, що Він є живим, то і Його образ теж повинен був стати живим.
Таким чином людина стала живим образом живого Бога.
Серед усіх якостей, притаманних живій людині, особливе місце займають ті якості, що стосуються відносин між людьми. І ось саме в цьому контексті хочеться ще раз повернутися до опису створення людини Богом.
Чи помітили ви в тій історії цікаву фразу, яку сказав Бог: «Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою»? Саме тоді, коли Бог зібрався творити людину, Він чомусь вирішив назвати Себе в множині.
Він підкреслив, що буде створювати людину за подобою Своєї Власної множинності.
Християни вірять в Святу Трійцю: Отця, Сина і Святого Духа. Ми віримо, що по Своїй природі Бог один, але має три особистості, і що ці особистості відносяться до одного й того самого Бога. Щось схоже сказано і про створення людини:
І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою.
Буття 1:27
Ми бачимо, що тут говориться про створення людини в однині. Але тут же розкривається, що ця людина є в множині: чоловіком і жінкою. Ця тема також піднімається і в другому розділі Буття, де написано:
Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом.
Буття 2:24
А в Євангелії від Марка Ісус додатково уточнює:
Але від початку творіння [Бог] створив їх чоловіком і жінкою. Ось тому залишить чоловік свого батька й матір і з’єднається зі своєю дружиною, і будуть двоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!
Євангеліє від Марка 10:6-9
Тобто, фактично, тут говориться про те, що Бог поєднує дві окремі особистості – і вони стають одним тілом. Чоловік – це не жінка, а жінка – це не чоловік, але повнота людської природи стає зрозумілою саме у взаємодії чоловіка і жінки. Про сімейне подружжя Бог говорить, що в ньому лише одне тіло, а не два. Кожен з подружжя залишається самостійною і рівноцінною особистістю, але вони складають одне тіло, об’єднане відповідно до задуму Божого.
Таким чином через подружжя ми бачимо модель, у якій більш ніж одна особа поділяють одну спільну природу, але при цьому мають певну міжособистісну комунікацію. А спосіб цієї комунікації називається словом любов.
Ми бачимо, що ця модель, коли є декілька особистостей, що ділять одну природу, дуже схожа на те, що ми знаємо про триєдність Бога: Отець, Син і Святий Дух – це три окремі особистості, але разом Вони мають спільну Божественну природу. При цьому Вони залишаються трьома рівноцінними і окремими особистостями, а тому мають певну комунікацію між Собою. І немає ніякого сумніву, що ця комунікація заснована саме на любові (Івана 3:35, 14:31).
З цього видно, що подружжя являє нам той аспект образу Божого, який ми не зможемо побачити, якщо будемо ізольовано розглядати окрему людську особистість. І, мабуть, саме тому Богу так неприємна подружня зрада і розлучення. Як сказав Ісус:
Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!
Євангеліє від Марка 10:9
Якщо ми усвідомлюємо, що сімейне подружжя являє собою образ і приклад єдності, яку мають між Собою Отець, Син і Святий Дух, тоді стає зрозумілим, яким великим гріхом є руйнування цього образу.
Однак давайте відразу зауважимо, що хоч подружжя являє нам дуже важливий аспект Божої природи, тим не менш ми не можемо сказати, що Трійця – це те саме, що подружжя. У кожного образу, у кожної моделі є свої обмеження. І ніяка модель не здатна розкрити всю повноту Божої природи. І не все, що притаманне образу, є притаманним первообразу.
Образ Божий – Людство
Давайте ще раз повернемося до уривку про створення людини з Буття 1:26-28, який ми розглядали вище. У момент створення чоловіка і жінки ми бачимо наступні слова Бога:
Бог поблагословив їх і сказав: Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі! (Буття 1:28)
Тут видно, що створюючи людину в множині (чоловіка і жінку), Бог відразу запланував її подальше примноження. Саме слово «адам» на івриті значить людина або людство (в цих значеннях слово використовується з артиклем). Тому, якщо читати текст мовою оригіналу, можна побачити, що спочатку все людство складалося з одного чоловіка, якого ми і називаємо Адамом.
Далі Господь створив з його ребра жінку, і назвав їх разом «адамом». Але вже в шостому розділі Буття, ми бачимо, що Бог збирається знищити все людство потопом, називаючи їх тим самим словом «адам».
Таким чином, ми можемо піти далі і сказати, що в більш широкому сенсі модель єдності багатьох особистостей в одній природі проявляється і в усьому людстві.
Звісно, відображення образу Бога в людстві (як і в подружжі) має певні обмеження. Ми по нашій людській природі не можемо мати того ступеню єдності, який має у Своїй природі Бог. Але тим не менш, людство є створеним Самим Богом образом Його Самого.
Вся спільнота нащадків Адама і Єви є результатом чудесного примноження, на яке Бог благословив першу сімейну пару. Всі ми успадкували від них свою природу. Всі ми розділяємо між собою спільний простір життя – і маємо якимось чином взаємодіяти між собою.
Вгадайте, який спосіб взаємодії має бути між нами?
За тим самим образом, що був закладений Богом від початку (і який притаманний Його Власній природі), взаємодія між окремими особистостями має відбуватися на основі любові.
Пам'ятаєте, ми починали наші роздуми з другої заповіді? То була друга з десяти заповідей, які Бог дав в Старому завіті. А в Новому завіті Ісус вказав на дві заповіді, виконання яких є фактично виконанням всіх інших. Ці заповіді називаються найбільшими заповідями, і вони обидві говорять про любов: перша – про любов до Бога, а друга – про любов до ближнього.
У контексті наших роздумів хочеться звернути особливу увагу саме на другу заповідь. Не на другу з десяти, а на другу з двох найбільших:
Люби ближнього свого, як самого себе.
Євангеліє від Матвія 22:39
Вона стосується стосунків між людьми і задає основний закон цих стосунків: любов. Взаємовідносини між всіма нащадками першого подружжя мають базуватися на любові. Людство має являти ту саму модель, яка була закладена в його прабатьках і яка відображує Бога.
Пошкоджений образ
Якщо б людство дійсно керувалося двома найбільшими заповідями, сьогодні б ми мали зовсім інший світ. Світ, де кожен любить свого ближнього (того, з ким він має можливість взаємодіяти) був би надзвичайно радісним. Але щось пішло не так.
Ми всі знаємо історію гріхопадіння Адама і Єви. Саме через гріх Адама смерть і прокляття запанували над цим світом. Кожна людина стала піклуватися про своє власне добро, а не про добро ближнього. Почалися пограбування, насилля, вбивства…
По суті, це схоже на проблему розлучення сім'ї. Сім'я є моделлю, яка передає спосіб існування Бога в Своїй триєдності. Розділення сім'ї є катастрофою, оскільки руйнує задану Богом модель. Так само і все людство – коли любов замінюється на егоїзм всупереч Божій моделі – розділюється саме в собі, спричиняючи катастрофу.
Таким чином, не тільки окрема людина, не тільки сімейне подружжя, але і людство в цілому мало би являти собою образ Бога. Правильний, створений самим Богом образ. Але через гріх сьогодні цей образ дуже пошкоджений.
Так, люди живі – але помирають. Вони вміють думати і творити – але дуже часто їх думки і творчість викривлені і направлені на зло. Вони шукають любові – але самі не вміють любити, зраджують навіть найближчих. Дивлячись на відносини між людьми сьогодні, важко побачити віддзеркалення тих відносин, які існують між трьома особистостями Бога.
Ми бачимо, що гріхопадіння наших прабатьків значно пошкодило образ Божий у людстві. А відображення людством способу існування живого Бога – це не якась другорядна річ, без якої можна прожити. Як ми знаємо, гріхопадіння, яке пошкодило в нас образ Божий, воно ж привело людей до фізичної смерті, а також до вічної загибелі.
Тобто існування людей, які розділяють одну природу, від початку закладену в Адама, але при цьому не мають любові між собою – воно приречене.
Бог є джерелом і еталоном справжнього життя. Якщо ми відходимо від цього еталону – ми втрачаємо і саме життя.
Те співіснування, яке після цього залишається, скоріше можна назвати поступовою руйнацією, вмиранням, аніж життям (як на цій землі, так і в вічності).
Але на щастя, Бог не залишив проблему пошкодженого образу без вирішення. І саме про це ми будемо говорити в останній частині.
