БУТТЯ 44.
Бог повертає братів Йосипа до точки, де вони сильно схибили. Колись із заздрості вони ледь не вбили, а зрештою продали молодшого брата у рабство. Тепер через понад 20 років, вони знову поставлені перед вибором: залишити іншого молодшого брата у рабстві і врятуватися – чи залишитися у неволі замість нього.
Нагадаємо контекст цього непростого вибору: родина Якова в Ханаані переживає сильний голод, Яків знову намагається відправити своїх синів до Єгипту купити хліба. Вони ж нагадують: на цей раз з ними має піти Веніамін, бо такою була умова єгипетського посадовця. Після довгих умовлянь Яків дозволяє Веніаміну піти до Єгипту під опікою Юди.
І ось у 44 розділі Книги Буття читаємо, що саме у мішку Веніаміна знаходять сховану чашу посадовця-Йосипа. Це означає, що Веніамін має залишитися рабом в Єгипті, а його брати – повідомити батькові про втрату ще одного сина.
Бог через дії Йосипа повертає 10-х братів у точку їхнього першого гріха, аби перевірити: який вибір вони зроблять зараз? Чи змінилися їхні серця?
Так і нас Бог буде постійно розвертати до наших невивчених уроків, аби перевірити нас. Бо навіть відчуття чистого сумління може часом бути оманливим. Інколи «чисте сумління» – це результат радше поганої пам’яті, аніж відсутність гріху.
Правда перша: Невивчені уроки вимагаютьповернення до них та вирішення, бо руйнують наші стосунки з Богом
Хіба Господня рука не спроможна спасти? Чи Він тяжким учинив Своє вухо, щоб не чути? Зовсім ні! Це ваші гріхи роблять розділення між вами і Богом, і через ваші гріхи Він відвернув від вас Своє обличчя, щоб не змилосердитися.
Ісая 59:1-2
Ці слова пророк Ісая сказав не звичайному грішнику, який ще має прийти до пізнання Бога, а народу Ізраїля: Божому народові, який поколіннями знав про Господа Бога. Однак, їхнє ідолопоклонство, їхні гріхи відділяли їх від Господа і позбавляли Божої допомоги. Тому Бог і посилав до Свого народу пророків, щоби кликати їх до покаяння, аби ізраїльтяни відновили стосунки зі своїм Творцем і Отцем.
Синам Якова Бог дав ще один шанс на виправлення, покаяння у скоєному гріхові і на відновлення стосунків з батьком, з братом і з Господом. Можливо, так Він перевіряв їх на готовність бути патріархами ізраїльського народу.
Правда друга: Невивчені уроки не мають строку позовної давності
Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар.
Матвія 5:23-24
Наші гріхи перед Богом не мають строку позовної давності. У цьому випадку Бог покликав братів до відповіді через 22 роки після їхнього негідного вчинку. Усі ці роки вони, можливо, жили під прихованим тиском провини і мали продовжувати брехати своєму батькові, розуміючи, що саме вони скоїли в минулому.
Але відсутність строку давності також і означає, що навіть через 22 роки у нас є шанс на покаяння і відновлення стосунків принаймні з Богом. Звісно, не потрібно чекати так довго, аби виправити щось, що з’їдає нас зсередини. Звісно, Бог може забрати нас до себе набагато раніше. Та у будь-який момент у нас все ще залишається шанс попросити у Бога і людей пробачення за серйозний гріх з нашого минулого.
Правда третя: Невивчені уроки провокують наступні помилки
Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
Приповісті 26:11
Коли ми грішимо і не каємося, це ніби дає нам дозвіл на ще один гріх, а потім – ще на один і ще... Ну, я вже напився, тож можу і накричати. Я накричав – але ще досі живий, Бог мене ще ж не покарав, можу напитися знову.
Як бачимо з життя того ж Юди, після продажу Йосипа в рабство він не одразу виправився і не перестав грішити. Навпаки, він пішов жити у середовище ханаанців, одружився з однією з них і втратив двох синів через їхнє зле серце і гріховні вчинки.
Гріх липне до гріха і приносить нові злі наслідки.
Правда четверта: Невивчені уроки заважають набути навичку перемагати гріх
І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.
Буття 4:6-7
Як читаємо на самому початку Біблії, свобода волі вже тоді дозволяла людині дати опір гріхові. Каїн мав можливість опанувати свій гріх і прагнення вбити брата, а не підкоритися цьому бажанню. Наскільки ж легше зараз нам, християнам, після сходження Святого Духа, протистояти тискові вчинити зло проти ближнього і проти нашого Отця.
Ми можемо і маємо набути навичку перемагати спокусу і гріх, оминати гріх, втікати від нього за потреби. Натомість, ставлення до себе як до жертви гріха, спокійне прийняття своєї гріховності як такого, що «з усіма постійно трапляється», заважає нам жити переможним християнським життям.
Правда п’ята: Вивчені уроки – це точка доступу до наших благословінь
Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки — на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же — очікування народів.
Буття 49:8-10
Ми бачимо перелік благословінь від Якова своєму синові Юді. Саме з роду Юди був цар Давид, саме коліно Юди разом з невеликим родом Веніаміна змогли зберегти Юдейське царство на кілька століть довше за Ізраїльське. Саме з Юдиного роду був Месія Ісус.
І усі ці благословення дані четвертому сину Якова, а не старшому. Чому? Можливо, тому що саме Юда показав приклад справжньої зміни серця перед Богом і став достойним лідером для своїх братів.
Зрештою, біблійна історія братів Йосипа показує: вони все ж зрозуміли свій гріх і були готові спокутувати його. Вони взяли на себе відповідальність як за обіцянку, дану батькові, так і за збереження життя наймолодшого брата.
Що більше, Юда визнав і свій гріх, і гріх братів перед Йосипом, хоча вони і не розуміли, з ким говорять. Юда запропонував свою свободу в обмін на волю Веніаміна, не знаючи, що саме на нього чекає. Він вчинив акт самопожертви. Брати вивчили свій урок.
Давайте задумаємося не лише над цією історією, але і над історією нашої України.
Нас часто так бентежать «західні» гріхи, як от толерантність до сексуальної розпусти. Але «наші», «українські» гріхи вільно продовжуються з покоління в покоління, наприклад, готовність виправдовувати корупцію і цілковита неповага до закону. Навіть під тиском зовнішніх обставин, таких як війна, ступінь гріховності українського суспільства не знижується, а корупція навіть зростає.
Чи вивчить Україна свої уроки зараз, чи зміниться українське суспільство – чи ми знову підемо на нове коло і чекатимемо на новий шанс?
Замисліться:
- Які невивчені уроки з минулого тримають вас ще досі?
- Що вам важче – каятися, бути відповідальними чи проявляти жертовність?
- Чи є у вас щоденне благання до Бога за свій народ і його каяття?
