Друзі Йова можуть навчити нас тому, що робити і чого не робити, коли наші близькі проходять через труднощі і кризу віри.
Чи доводилося вам колись втішати тих, хто страждає? Чи, можливо, втішали вас? Пам’ятаєте моменти, коли ви намагалися пояснити друзям біль і страждання вашого серця, а вони не розуміли? Так і Йов спілкувався зі своїми друзями. Він казав їм одне, а вони йому відповідали зовсім інше. Він намагався донести свій біль і знайти підтримку, вони – критикували і звинувачували самого Йова.
Які уроки ми можемо винести з цієї неможливості бути почутим? Як нам навчитися не бути такими «друзями Йова» комусь іншому?
По-перше, маємо пам’ятати, що друзі Йова мали найкращі мотиви, але грішили.
І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...
Книга Йова 2:13
Як тільки троє Йовових друзів почули про його трагедію, то прийшли, аби «потішити його» (Йова 2:11). Вони і справді були його друзями і діяли з найкращих міркувань!
Спершу вони просто були поруч, потім вирішили допомогти Йову вирішити його проблеми. Друзі почали умовляти його і вказувати на можливі причини його страждань. Та Йов ніби не чув їх і говорив про своє! Але незважаючи на всі суперечки зі своїм бідним другом, незважаючи на його часом жорсткі відповіді, вони не покинули його. Друзі Йова не сказали: «Ну і залишайся сам тоді зі своїми проблемами, як не хочеш робити по-нашому», а натомість не полишали надії допомогти. Це – чудовий приклад дружби!
Щоправда, на практиці у них не дуже добре вийшло підтримати Йова. Після семи днів мовчазної, але такої потрібної присутності, вони почали «допомагати» своєму другу згідно зі своїм розумінням його ситуації.
Цей біблійний приклад може підсвітити нашу подібну поведінку. Ми можемо настільки любити наших близьких людей і настільки хотіти підтримати їх у важких ситуаціях, що будемо тиснути на них і будемо намагатися нав’язати їм свій власний спосіб вирішення проблеми.
Наша любов до близьких людей не повинна осліплювати і перетворювати нас на «друзів Йова».
По-друге, друзі Йова не до кінця знали і розуміли його.
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
Книга Йова 22:5
Діалог страждальця з друзями розвивався по висхідній.
Спершу вони стверджували, що не можна уникнути страждань, бо людина ж для них народжується (Йова 5:7). Мовляв, те що відбувається з Йовом – це очікувано. Далі вони почали звинувачувати його самого у гріхах, які й призвели до покарання від Бога, говорили про його гординю і вперте небажання каятися.
Та друзі не могли бачити цих гріхів: у книзі Йов розповідає, як на практиці прагнув вести благочестиве життя:
- «Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1).
- «Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!» (Йова 31:5-6).
- «Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?» (Йова 31:13-14).
Навіть Сам Бог визнав Йова праведним (Йова 1:8).
Тож друзі звинувачували Його зовсім безпідставно! І знали вони його настільки погано, що не вірили йому і почали «викривати» неіснуючі вчинки. Вони навіть не розуміли, що його характер не дозволив би йому зробити зло.
Який повчальний висновок ми можемо зробити для себе? По-перше, якщо наша дружба перевірена роками, то варто вчитися довіряти нашим близьким і по-справжньому прислухатися до них. По-друге, ми далеко не завжди можемо повністю зрозуміти проблеми іншої людини і не до кінця побачити, що ж насправді відбувається між нею і Богом. Не варто поспішати ані з висновками, ані тим більше з осудженням іншої людини!
По-третє, друзі Йова не допомагали йому наблизитися до Бога.
Еліфаз, Біддад і Цофар намагалися виправдати Бога і ніби змусити Йова по-інакшому подивитися на Нього. Вони казали, що треба «покласти свою справу на Бога» (5:8), що Бог не «скривлює суд» (8:3). Вони закликали Йова покаятися перед таким Богом, якого знали вони самі: Бога, Який карає грішних і винагороджує праведних, але не проявляє жодного милосердя.
Друзів, можливо, зачіпала позиція Йова: він задавав Богові запитання, кидав Йому виклики, кликав Його на суд. Йов захищав свою праведність перед Богом. Щось нечуване для трьох друзів.
Вони не розуміли, що Йов, цілком ймовірно, проходив через «чорну ніч душі». Через щось, що відбувається з багатьма праведниками, коли вони перестають чути Бога, починають сумніватися в Його благому характері.
Так, відомий місіонер Адонірам Джадсон після смерті дружини впав у глибоку депресію і сказав такі слова: «Бог для мене є Велике Непізнаване. Я вірю в Нього, але я не знайшов Його». Можливо, ці слова нагадують вам про деякі ваші думки? Війна багатьох з нас підштовхнула до «чорної ночі душі».
Та повернемося до Йова. На жаль, він змушений був «воювати» як і з Богом, так і зі своїми друзями. Вони не могли вказати Йову на Бога, адже самі не знали Його.
А який варіант обираєте ви, коли вашим друзям важко: звинувачувати їх або допомогти їм побачити Бога крізь їхні обставини?
Історія друзів Йова вчить нас тому, що робити і чого не робити, коли інші поруч проходять через труднощі і кризу віри.
Ми маємо бути як друзі Йова, коли обираємо бути поруч із нашими близькими, або ж обираємо надавати їм практичну допомогу у їхньому горі.
Та не повинні бути як вони, якщо захочемо нав’язати наші методи вирішення проблеми, будемо тиснути і звинувачувати друзів у всіх гріхах. Натомість наше служіння іншим має полягати у тому, аби допомогти їм шукати Бога, більше довіряти Йому, прагнути Його любові й милосердя.
