Чи знайоме вам певне почуття роздвоєння? Коли вас захоплює вир побутових питань, суєти, якихось важливих задач і ви ніби забуваєте про Бога? Не те, щоби по-справжньому забуваєте, але настільки захоплені випробовуваннями дня, що просто не згадуєте про Нього? А після згадуєте і намагаєтеся нормалізувати стосунки з Богом, компенсувати свою забудькуватість, посилено покаятися за скоєні гріхи…
І тоді починаються так звані справи-компенсатори. Ми молимося, організовуємо вечори поклоніння, відділяємо трохи більше традиційної десятини, постимося, в цілому продовжуємо рятуватися ділами. Нас хитає між ніби гріховним життям без Бога і підкресленою релігійністю.
Це така «християнська» версія подій. Версія світська: жити, як хочеться, намагаючись «затерти» докори сумління грошима на храм, особливо великими пожертвами на бідних і так далі...
Як вийти із стану роздвоєння, аби вести життя, що догоджає Богу?
Давайте прочитаємо вірш із Книги пророка Михея:
«Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно.»
Книга пророка Михея 6:8
Пророк Михей вмовляє юдеїв не просто приносити порожні жертви, не змінюючи своїх сердець і життєвих цінностей, прикриваючи гріх релігійними справами, а по-справжньому догоджати Богові:
- Поводитися справедливо.
- Поводитися милосердно.
- Ходити перед Богом.
Поводьтеся справедливо
«Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.»
Книга Приповістей 21:3
Бог – джерело всього, що існує на землі. Від Нього надходить все, чого потребує людина, тоді як Він Сам нічого не потребує. Поважати Бога – це не намагатися задобрити Його подарунками, як ідола або когось рівного нам, але визнавати в Ньому Його природу, частиною якої є Істина. Бог є Істина.
Тому коли ми прагнемо до правосуддя, то визнаємо в Богові Його істинну, божественну природу.
Уявімо собі церкву, яка хоче поклонятися Богу. Вона багато в чому проявляє вірність – у великому й малому: в десятинах, учнівстві, відсутності сексу до шлюбу і розлучень. Члени церкви не сваряться, допомагають один одному і людям навколо. Вони ведуть безліч благодійних проектів – для бідних, старих людей, сиріт.
А ще вони вважають українців нацистами, повністю підтримують бомбардування міст, вбивство українських чоловіків, насилля над українськими жінками і крадіжки українських дітей.
Вони, ніби, приносять Богу багато жертв, але… краще би вони прагнули до правди та правосуддя. Яких би зусиль не докладали такі церкви, вони не є вірними Богу і не догоджають Йому своєю підтримкою зла та неправедності.
«Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів... І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну...Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх, і хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік!»
Книга пророка Амоса 5:21-24
Замисліться:
- Де ви приносите жертви Богу, але не хочете дотримуватися Його правди?
- У чому ваші побажання або вчинки суперечать Слову Божому?
- Або ж ви, можливо, знаєте правду, та просто робите вигляд, ніби її не існує?
Поводьтеся милосердно
«Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.»
Євангеліє від Матвія 9:13
Знову Бог підкреслює: для Нього є речі, набагато важливіші за жертвоприношення та дотримання релігійних, ритуальних правил.
Ісус Сам чинив милосердя під час Свого земного служіння, зцілюючи, позбавляючи від демонів, насичуючи людей, даючи їм надію. Бог-Отець вчинив неймовірно милосердно по відношенню до грішних людей, відправивши Свого Сина як жертву за гріх. Бог чекає, що і ми будемо діяти як Він, проявляючи милосердя по відношенню до інших людей.
Але нам легше дати невелику – або навіть велику – пожертву церкві, ніж доглядати за хворими батьками. Нескладно голосно співати щонеділі пісні прославлення, складніше – приймати вдома біженців. Легше прикриватися молитовним благочестям, аніж боротися зі своєю лінню, інфантильністю та бездіяльністю. Ми говоримо, що наш герой – це добрий самарянин, але ведемо себе як священик і левіт з Ісусової притчі.
Мати Тереза колись сказала дуже сувору фразу:
«Якщо людина помирає від злиднів, то це відбувається не тому, що Бог не потурбувався про неї, а тому що ви і я не дали їй того, що вона потребує»
А митрополит Антоній Сурозький підсумовує необхідність милосердя так: «Неможливо йти до Бога, переступивши через людину».
Замисліться:
- Чи викриває вас Святий Дух у тому, що ви – немилосердні по відношенню до когось?
- Чи закриваєте ви очі на чийсь біль і страждання?
Ходіть перед Богом
«…і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!»
Євангеліє від Марка 12:33
Пророк Михей закликав смиренномудро, смиренно ходити перед Богом. Ходити перед Богом – це визнавати Його Богом, Владикою, Найголовнішим, Законотворцем твого життя, Кимось більш важливим, ніж ти сам.
Ходити перед Богом – це любити Бога, докладаючи усі зусилля, залучаючи нашу волю, ум, серце, емоції на цьому шляху.
Ісус Навин так пояснював ізраїльтянам, що ж означає любити Бога і ходити перед Ним:
«Любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею».
Книга Ісуса Навина 22:5
Живим прикладом людини, яка ходила перед Богом, був цар Давид. Він ставив Бога на перше місце, намагався шанувати Його публічно і наодинці, знаходив радість у Божому законі, мав страх перед Богом. Хоча він грішив, але після каявся і продовжував докладати зусиль, аби вірно ходити перед Своїм Володарем.
У якихось ситуаціях Давид також втрачав цілісність, але Бог відновлював його. Чому? Тому що у складних ситуаціях Давид пам’ятав, до Кого бігти.
Замисліться:
- Хто для вас по-справжньому найважливіший – ви, хтось інший або Бог?
- В якій або яких проблемах вашого життя вам потрібне Боже втручання, аби відновити цілісність?
Давайте повернемося до історії, з якої починали: що робити, коли наш образ життя затягує нас і ми втрачаємо фокус на стосунках з Богом. Коли нам здається, що поки що ми непогано справляємося, але Бог бачить це по-іншому. Коли наше життя роздвоєне?
Як по-справжньому догодити Богові?
Тоді нам потрібно ставити стосунки з Богом вище релігійності. Коли ми ходимо перед Богом, ведемо себе справедливо і милосердно – це догоджає Богові.
Давайте серед брехні шукати можливостей донести або захистити правду, серед суєти – робити діла милосердя, серед багатьох ідолів – слідувати за Богом.
А якщо ви замість стосунків з Богом намагаєтеся відкупитися від Нього молитвами, нечастими відвідуваннями церкви або грошима, то пам’ятайте, що Богу не потрібні ваші гроші. Він – Творець всього, у Нього вже все є. Ми ж – грішні люди, серця яких наповнені злом, ненавистю, бажанням мститися й вбивати.
Син Божий Ісус прийшов на землю не лише для того, аби вчити про Бога, але і для того, аби понести замість нас Боже покарання за наш гріх. Замість нас помер Він – на хресті, але потім Він воскрес, тим самим пообіцявши воскресіння і вічне життя всім нам, тим, хто вірує в Нього.
Коли ми приймаємо жертву Ісуса за нас, визнаємо Його Богом, то ми отримуємо можливість почати будувати прямі, особисті стосунки з Богом, і жити цілісним життям.
Читайте також статті про людяність і служіння ближнім.
