ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА, 5:21-43.
У 5-му розділі Євангелія від Марка, у віршах 21-43, ми зустрічаємось із трагедією й радістю батька. Один із начальників синагоги Яір прийшов до Ісуса просити про зцілення дочки. Господь відповів, але трохи не так, як, можливо, батько очікував спочатку. Давайте подивимось, які уроки ми можемо винести з цієї біблійної історії.
Урок 1. Якщо ви у відчаї, кличте Ісуса
Фарисеї критикували Ісуса, а після чуда, створеного в одній із синагог, вони навіть почали продумувати план Його вбивства. Яіра як начальника синагоги цілком могли осудити за те, що він звернувся до Ісуса за допомогою. Але страх осуду не зупинив батька.
Цілком можливо, що Ісус не був першим шансом на спасіння дочки Яіра, адже в момент їхнього знайомства дівчинка вже була серйозно хвора. Ми часто-густо намагаємось спочатку вирішити проблему самостійно, а до Бога йдемо, коли в нас нічого не виходить.
Якщо щось зламалось, просіть Бога про допомогу відразу ж.
Урок 2. Коли відповідь затримується, довіртеся Божому часові
Ісус пішов з Яіром, але по дорозі «відволікся» на хвору жінку, яка 12 років страждала на кровотечу. Уявіть собі нервозність батька: його дочка помирає, а вчитель Ісус, здається, не поспішає. Він розбирається, хто до Нього доторкнувся і чому, спілкується зі зціленою жінкою, можливо, вислуховує її історію:
«Жінка… сказала Йому всю правду.»
(Мк. 5:33)
Жінка хворіла довго — навряд чи вона уклала свою розповідь за декілька секунд чи пару хвилин.
Яір спішив, а Бог діяв за Своїм власним розкладом.
Урок 3. Коли ви отримуєте погані новини, продовжуйте йти з Богом
«Дочка твоя померла», – сказали Яірові інші люди. А Ісус відповів:
«Не бійся, тільки віруй!»
(Мк. 5:36)
Що б ви зробили в цю мить? У жаху побігли б додому перевірити інформацію? Чи пішли й усамітнились від усіх, щоб наодинці пережити своє горе?
Страх – це перша спокуса при поганих новинах.
Але Ісус закликає нас довіряти Йому й не боятись навіть у найскладніших ситуаціях.
Урок 4. Коли нам загрожує смерть, продовжуйте мати надію
Ісус воскресив дочку Яіра:
«І дівчинка в ту ж мить встала і почала ходити.»
(Мк. 5:42)
Віра її батька не була марною! Однак, Ісус зцілив її на якийсь час: проживши своє життя, довге чи коротке, вона врешті-решт померла. Смерть чекає на кожну людину.
Але у християн є надія: Ісус переміг смерть, Він воскрес Сам і подарував воскресіння та вічне життя всім, хто щиро вірить у Нього.
Апостол Павло пише солунській церкві:
«Не хочу ж залишити вас, брати, в незнанні щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, так і тих, що спочили в Ісусі, Бог приведе з Ним у день другого приходу.»
(1 Сол. 4:13,14)
Смерть – не кінцева крапка нашого існування.
Якщо для нас життя — це Христос, то смерть — це надбання.
А які уроки із наведеної історії найбільш потрібні тобі саме зараз?
