Напевно багато хто з нас чув твердження Вестмінстерського сповідання віри:
«Головна мета людини – прославляти Бога та насолоджуватись Ним вічно».
Однак далеко не всі усвідомлюють, що Доксологія (Прославлення Бога) – це головна та найвища мета для Церкви.
Чому? Тому що все було створено для Нього й через Нього (Кол. 1:16). Біблійне одкровення про Бога свідчить про Його владарювання над всім творінням. Він — суверенний Бог, Який говорить, що кожний атом цього світу – Його.
Слово «Доксологія» походить від грецького слова «слава» (від грец. Δόξα — слава та грец. λόγος — слово) і може означати один куплет гімну, а в більш широкому розумінні – вчення про Славу Божу.
«Сотеріологія» – це слово, яке походить від грецького слова «сотеріос», що означає «спасати», тобто це вчення про спасіння.
Пріоритетність євангелізаційної мети над метою Божої слави – це одна із найруйнівніших помилок у сьогоднішній церкві й причина появи багатьох інших помилок.
Да, именно спасенный человек может принести настоящую славу Богу. Да, Бог желает видеть своих избранных в Церкви. Да, Бог чтит усилия тех, кто занимается сеянием. Да, Бог призывает нас закидывать сети для лова как «ловцов человеков». Да, Бог «не желает, чтобы кто погиб» (2 Петра 3:9). Да, Бог «желает, чтобы все люди достигли познания истины» (1 Тимофею 2: 4). Да, «всякий, кто призовет имя Господне, спасется», и «Бог так возлюбил мир», и «мы – посланники от имени Христова» (Римлянам 10:13; Иоанна 3:16; 2 Коринфянам 5:20).
Наведені вище тведження є біблійною основою для ревного благовістя, але Писання також дає вказівки, наскільки далеко ця ревність може заходити:
«Ми не такі, як багато інших, що торгують Словом Божим; ми щиро, як посланці Божі і перед Богом, проповідуємо вчення Христа.»
(2 Коринтянам 2:17)
Якщо благовістя стає більшим пріоритетом, ніж принесення Богові слави, багато що починає робитися «для людей», що засмучує Святого Духа і позбавляється благодаті. Зневажання Славою – не маленький недогляд, а момент, від якого залежить прояв Божого славного діяння у будь-якій церкві.
Можна заперечити: «Але ж Бог прославляється через наші зусилля зі здобуття людей для Нього!»
Однак:
- Проповідники не покликані бути зазивалами на шоу, а Ісус – це не якийсь посередній приз (див. 2 Коринфянам 5:20).
- Деякі методи використовують зміст, що кривдить святість Бога. Звернемося до прикладу царя Саула: чи є його щирість достатньою основою для ігнорування святої репутації Бога (див. 1 Царств 15:22).
- Деякі методи показують мудрість людей, а не силу від Бога (див. 1 Коринфянам 2:4-5).
- Деякі методи підводять людей до бажання хвалити стратегію, а не Бога, Який спасає (див. Йона 2:9; Діяння 13:48).
Прагнення до Слави Божої – це не відмова від благовістя, а навпаки.