Слава Божа – на першому місці

Приєднуйтеся до нас у Телеграм або Вайбер

Напевно багато хто з нас чув твердження Вестмінстерського сповідання віри:

 «Головна мета людини – прославляти Бога та насолоджуватись Ним вічно».

Однак далеко не всі усвідомлюють, що Доксологія (Прославлення Бога) – це головна та найвища мета для Церкви. 

Чому? Тому що все було створено для Нього й через Нього (Кол. 1:16). Біблійне одкровення про Бога свідчить про Його владарювання над всім творінням. Він — суверенний Бог, Який говорить, що кожний атом цього світу – Його. 

Слово «Доксологія» походить від грецького слова «слава» (від грец. Δόξα — слава та грец. λόγος — слово) і може означати один куплет гімну, а в більш широкому розумінні – вчення про Славу Божу. 

«Сотеріологія» – це слово, яке походить від грецького слова «сотеріос», що означає «спасати», тобто це вчення про спасіння.  

Пріоритетність євангелізаційної мети над метою Божої слави – це одна із найруйнівніших помилок у сьогоднішній церкві й причина появи багатьох інших помилок.

При цьому, досягаючи в першу чергу Божої слави, ми зовсім не жертвуємо спасінням людей, що гинуть.

Да, именно спасенный человек может принести настоящую славу Богу. Да, Бог желает видеть своих избранных в Церкви. Да, Бог чтит усилия тех, кто занимается сеянием. Да, Бог призывает нас закидывать сети для лова как «ловцов человеков». Да, Бог «не желает, чтобы кто погиб» (2 Петра 3:9). Да, Бог «желает, чтобы все люди достигли познания истины» (1 Тимофею 2: 4). Да, «всякий, кто призовет имя Господне, спасется», и «Бог так возлюбил мир», и «мы – посланники от имени Христова» (Римлянам 10:13; Иоанна 3:16; 2 Коринфянам 5:20). 

Наведені вище тведження є біблійною основою для ревного благовістя, але Писання також дає вказівки, наскільки далеко ця ревність може заходити: 

«Ми не такі, як багато інших, що торгують Словом Божим; ми щиро, як посланці Божі і перед Богом, проповідуємо вчення Христа.»

(2 Коринтянам 2:17)

Якщо благовістя стає більшим пріоритетом, ніж принесення Богові слави, багато що починає робитися «для людей», що засмучує Святого Духа і позбавляється благодаті. Зневажання Славою – не маленький недогляд, а момент, від якого залежить прояв Божого славного діяння у будь-якій церкві.

Можна заперечити: «Але ж Бог прославляється через наші зусилля зі здобуття людей для Нього!» 

Однак:

  • Проповідники не покликані бути зазивалами на шоу, а Ісус – це не якийсь посередній приз (див. 2 Коринфянам 5:20).
  • Деякі методи використовують зміст, що кривдить святість Бога. Звернемося до прикладу царя Саула: чи є його щирість достатньою основою для ігнорування святої репутації Бога (див. 1 Царств 15:22).
  • Деякі методи показують мудрість людей, а не силу від Бога (див. 1 Коринфянам 2:4-5).
  • Деякі методи підводять людей до бажання хвалити стратегію, а не Бога, Який спасає (див. Йона 2:9; Діяння 13:48).

Прагнення до Слави Божої – це не відмова від благовістя, а навпаки. 

Просто все повинно бути на своїх місцях — і тоді церквам не доведеться жертвувати «якістю» учнів Христа в гонитві за кількістю прихожан.

Поділись: