Народна мудрість далеко не завжди відображає мудрість Божу. Багато приказок, що згадують Бога, утворилися у суспільстві людей, які Бога не визнають і не мають доступу до Його мудрості. Розбираємо деякі суттєві помилки.
«Дякую, Боже, що взяв грошима…». Ми чуємо цю фразу (або й самі її вживаємо), коли з людиною трапляється щось не дуже приємне, але все ж обмежене втратою матеріальних цінностей… Наприклад, коли російський дрон розбиває будинок, але вся родина виживає.
Ми ніби чуємо: «Фух, відкупилися від страшної Божої кари чимось менш важливим, сторгувалися».
Але ця фраза не має нічого дотичного до Бога. До бога з маленької букви, можливо, так. А ось до єдиного справжнього Бога – ні. І ми пояснимо, чому.
По-перше, у Бога немає потреби у наших грошах, квартирах або навіть побудованих церквах
Коли ми кажемо «Дякую, що взяв грошима…», складається враження, ніби Богові від нас потрібна якась данина: якщо не наші страждання, то хоча б гроші або якесь наше майно.
Богові… Тому, Хто створив Всесвіт, усю його красу – моря, гори, квіти, створив дорогоцінне каміння, нафту, газ, зрештою створив людину з її неповторними здібностями… Як хтось може щиро вважати, що цьому Богові потрібні наші 5 тисяч гривень або навіть наша (розбомблена) квартира?
І якщо цей аргумент вас не переконує, наведемо наступний: Всемогутній Бог-Творець замість того, аби забирати щось цінне для нас, Сам віддав нам щось дуже цінне для Себе. Він дав нам Свого Сина. Він дав нам Ісуса Христа, аби ми могли відновити свої зруйновані стосунки з Богом, мати доступ до Нього і до Його благословень.
Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.
(Євангеліє від Івана 3:16)
Зрештою, Ісус – безгрішний Син Божий прийшов, аби прийняти на Себе покарання за наші гріхи, аби вмерти замість нас і дозволити нам жити. Він віддав нам Себе.
Тож Істинний Бог, Триєдиний Бог – Отець, Син і Святий Дух – це Бог, який дає, а не який забирає.
Виходить, Богу від нас нічого не потрібно? Чи все ж таки є щось, чого Бог від нас хоче? Так, Він хоче нас самих, стосунків з нами, того, аби ми відповіли на Його любов.
Це не означає, що Він потребує стосунків з нами. Ні, для існування Істинному Богові нічого не потрібно, окрім Нього Самого. Він Сам є джерелом існування усього життя, Він Сам і є Життям.
Але уявіть собі підлітка, який живе у квартирі батьків, їсть, приймає подарунки, бере гроші, дозволяє батькам прибирати кімнату і прати речі. І при цьому робить вигляд, що батьків не існує.
Люди, які не вірять в Бога, часто поводяться так само. Вони навіть можуть казати: «Мабуть, Бог десь і є, але мені зараз не до Нього. А з грошима (талантами, здоров’ям, країною народження) мені просто пощастило».
Тож коли люди зрештою підводять очі і дякують Богові за Його турботу про них самих і про світ навколо, Богові це приносить радість. Так, Йому подобається мати стосунки поваги і любові з людьми, яких Він створив.
«Це все зрозуміло,» Син скажете ви. – «Але якщо Богові нічого не треба, то чому церкви просять грошей?»
З одного боку, церкви дійсно не мають просити грошей за ключове: за те, аби розказати вам більше про Бога, за те, аби помолитися за вас і з вами. Якщо хтось скаже: «Моя молитва зцілення за тебе коштує стільки-то» Синтікайте від цієї людини, вона не від Бога.
З іншого боку, священикам і проповідникам треба за щось їсти і за щось утримувати родини. До речі, тому багато з них додатково працюють, але таке подвійне навантаження небагатьом йде на користь. Церковні будинки потрібно утримувати і опалювати. Аби допомагати бідним або організовувати місіонерські подорожі, теж потрібно мати кошти.
Тому церкви, спираючись на Біблію, проповідують про десятину. Тому церкви приймають пожертви. Ці кошти потрібні людям, які служать Богові, а не Йому самому.
А коли ми жертвуємо кошти, то нагадуємо собі про нашу залежність від Бога: Він дає нам сили, здоров’я, вдалі ситуації, аби заробити кошти і далі їх пожертвувати.
Отже, як Бог не потребує наших коштів, так і ми не можемо придбати за гроші вічне життя.
По-друге, Бог Син це не ідол
Давайте подивимося на іншу, більш глобальну богословську нестиковку фрази «Дякую, Боже, що взяв грошима…».
У ній ми ніби переносимо акцент з подяки Богові на транзакційність наших стосунків. Ми ніби сплачуємо «штраф за порушення». Так ми взаємодіємо з ідолом у нашому серці, не розуміючи справжньої природи Бога.
Люди дійсно схильні мати розрахункові відносини з ідолами, намагаючись їх умилостивити. Так, хтось купує фігурки фен-шуй, аби задобрити якісь сили та енергії. Інша виходить заміж за чоловіка, з яким є стовідсоткове співпадіння за гороскопом. А третій обмінює власне здоров’я і радість своїх дітей на можливість відчути більше влади і задоволення внаслідок кар’єрного підвищення.
І давайте будемо відвертими з собою: стосунки обміну з ідолами існують і в межах церкви.
«Я тобі побудую храм, а ти мені гарантуєш гарну політичну кар’єру».
«Я буду тобі ставити свічки раз на тиждень, а ти мені даси гарного чоловіка».
«Я буду тобі молитися і поститися, а ти мене зцілиш від раку».
У кожному з цих речень слова «ти», «тобі» написані з маленької літери, бо насправді в них людина звертається не до Бога. Вона звертається до ідола, яким можна керувати, якого можна вмовити, якому можна збрехати.
Звернення до Бога було би цілком з іншої позиції: «Боже, зціли мене від раку. Але навіть якщо ні, я буду тобі молитися і довіряти тобі до останнього подиху тут, на землі».
Бо лише з такої позиції ми можемо звертатися до Всемогутнього Бога-Творця. Бо це Він – гончар, а ми – глина. Зрештою, як казав біблійний праведник Йов: «Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!» (Книга Йова 1:21).
По-третє, Бог – це добрий Бог
Коли ми дякуємо за «взяв грошима», ми підтекстом ніби звинувачуємо Бога (точніше, бога) у злому характері. Бо він міг би «взяти плату» і чимось більш цінним для нас. Ніби Бог хоче для нас зла, але все ж проявив жалість і на цей раз вдарив нас не так сильно, як міг би чи хотів би. Ніби Він радіє зруйнованим будинкам або пораненим людям.
Ми не маємо очікувати від Бога підступу. Бог хоче для нас найкращого. Істинний Бог хоче кращого і для тих, хто у Нього не вірить, бо вони – Його створіння. І тим більше Він хоче найкращого для тих, хто є Його дітьми.
Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.
(Єремія 29:11)
Дивно, але навіть знаючи Бога, розуміючи Його природу, ми інколи піддаємося спокусі думати, що у Бога в планах на нас лише якісь випробовування.
Що ми маємо такого злого бога, який навмисне підсовує нам труднощі, аби ми помилилися і він нас би за це покарав (знову пишемо «бога» з маленької літери, аби вказати на різницю між богом і Богом). Або бога, який грає в шахи нашими долями, не відчуваючи жодного співчуття.
Але це не так! Істинний Бог – не злий, а добрий, милосердний і люблячий.
Але також Він і справедливий Бог, тож зла людина, яка не розкаялася, не залишиться без пропорційного покарання.
І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях.
(Вихід 34:6-7)
Тоді чому у нашому житті існують труднощі і випробовування?
Труднощі – це результат зіпсованості світу (люди згрішили, гріх зруйнував нашу природу і тепер люди, на жаль, грішать дуже багато – і гріх наносить шкоду іншим людям).
Або результат наших власних помилок (наприклад, людина, яка вживала наркотики, зіпсувала своє здоров’я. Труднощі зі здоров’ям – результат власних помилок).
Інколи Бог допускає труднощі, аби зміцнити нас, виховати нас.
І ніколи для Своїх дітей Бог не допускає труднощів, які були би вищими за наші можливості. Точніше, за наші можливості з Богом.
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
(до Римлян 8:28)
По-четверте, це добре Син дякувати Богові
Але у цій фразі є дещо важливе, а саме «Дякую, Боже». Як важко – але і як важливо, вбачати навіть у труднощах турботливу руку Бога.
Варто просто сказати Богові: Дякую Тобі! Допоможи мені пройти через ці труднощі далі.
Зрештою, коли немає сил навіть на вдячність, варто хоча би просто говорити з Богом. З Істинним Богом, з великої літери.
Помоліться Йому зараз.
Читайте інші наші статті на схожу тему:
