Небезпеки онлайн-учнівства реальні. Онлайн-церква зручна, але комфорт краде у нас духовне зростання. Тому давайте прагнути бути частиною реальної церкви, розвиваючи особисті, а не віртуальні, стосунки один з одним.
У міру того, як ми повільно, але впевнено виходимо з періоду ізоляції, соціального дистанціювання, страху і стресу, ми повинні оновити дух помісної церкви і спонукати її знову брати участь у тілі Христа.
Однак для багатьох з нас це не стане закликом до дії.
Чому так багато християн зволікають знову брати участь в малих групах помісної церкви, недільних зборах та інших активностях? Скоріш за все, з кількох причин.
Але багато хто буде коливатися, вливатися чи ні в життя помісної церкви, тому що звикли до комфорту цифрового учнівства.
Ми повинні бути вдячні за всі інструменти, які Бог дав нам по Своїй благодаті і які допомогли нам пережити пандемію Ковіда-19. «Віртуальна церква», не дивлячись на всі свої особливості і недоліки, була величезним подарунком протягом усього 2020 року. Але прийшов час (або вже на підході), коли треба залишити позаду наше цифрове християнство заради особистого, фізичного прославлення і служіння в помісних зборах тіла Христа.
Навіщо? Тому що разом з цифровим учнівством з'явилося кілька небезпек, які нам необхідно уникати.
1. Розвага починає займати перше місце
Можливо, найбільшою спокусою, яка приходить разом з цифровим християнством, – це дозволити такому фактору як розвага вирішувати, чи є захід гідним уваги. За роки споживання онлайн контенту ми почали дивитися на інтернет насамперед як на спосіб розважитися, а не інструмент навчання, натхнення або чогось іншого.
Це, звичайно, не означає, що неможливо надихатися чи повчатися переглядом проповіді на YouTube, або читанням корисної статті, написаної християнським лідером.
Однак, це означає, що ми повинні бути ретельними в тому, як ми проводимо час в інтернеті. Інакше ми можемо деградувати до стану, де цінність часу, що ми проводимо в онлайні, буде зводитися до того, чи розважає нас це.
Ми автоматично вважаємо розваги найважливішим аспектом онлайн контенту. Щоб вийти з цього стану, ми повинні навмисно йти від розваг як першорядної цінності і робити кроки в бік учнівства і духовної зрілості як ключових цінностей.
2. Духовна зрілість розглядається як продукт, а не процес
Інша небезпека, яка з'являється, якщо ми занадто покладаємося на цифрові інструменти учнівства, – коли ми починаємо дивитися на духовну зрілість або учнівство як на продукт, а не як на процес.
Більшість форматів використання інтернету побудовані на розвагах або ефектності. Ми не повинні дивуватися, чому це так погано закінчується для нашої духовної зрілості. Ми вже розглянули вище, що автоматично ставимо розваги вище всього. Але якщо ми цінуємо ефективність і «продуктивність» вище за все, то це також може заважати нашому духовному зростанню.
Учнівство або намагання вірно слідувати за Христом не може бути просто пунктом зі списку справ. Його не можна легко систематизувати і уніфікувати для всіх. Як пастор Юджин Петерсон написав, цитуючи Ніцше: процес учнівства – це «довгий шлях слухняності в одному і тому ж напрямку». Він також пише:
«У нашому світі є величезний попит на релігію і мало ентузіазму щодо терплячого придбання чеснот, мало схильності до довгого шляху навчання, яке ранні покоління християн називали святістю».
Дійсно, як каже Петерсон,
процес перетворення в образ Христа є довгий шлях учнівства без особливих розваг і не приваблює багатьох.
Не тільки тому, що це – важкий шлях, іноді в гору в дощ або в темряві в долині, але й тому, що наша одержимість отримувати задоволення і отримувати його зараз не спонукає нас тягнутися до тихого і смиренного життя, до якої ми покликані.
Ми повинні чинити опір спокусі, ми повинні бачити вірне слідування за Христом як щось, що досягається або набувається, і як постійний процес змін і посвяти. Занадто багато учнівства, заснованого на цифрових платформах, особливо інтернеті, втягує нас у спокусу спотвореного розуміння, як слідувати за Христом.
3. Особисті, глибокі відносини приносяться в жертву ефективності
Третя небезпека, про яку ми повинні знати і завбачливо уникати, – це те, що цифрові платформи і соціальні мережі не створені для стимулювання глибоких відносин.
У своїй книзі «Час будувати» автор Юваль Левін досліджує питання, як наша загальна недовіра таким інституціям, як сім'я, релігійні громади та іншим стає причиною багатьох проблем і конфліктів, які ми бачимо сьогодні. У розділі про соціальні мережі, яка називається «Машина неформальності», він пише:
«Соціальні медіа складаються з ряду майданчиків, які не підходять для цілей будь-яких особистих, глибоких відносин. Це може здатися дивним. Зрештою, в деяких аспектах світ онлайн, здається, рясніє інтимністю: всі діляться дуже особистою інформацією – від фотографій своїх дітей до провокаційних поглядів, жартів і невдоволення, і від дуже особистих профайлів для побачень до відвертих фото і повідомлень».
Люди жадають інтимності, а інтимність – це набагато більше, ніж романтика.
Інтимність - це близькість, яку ми відчуваємо по відношенню до інших людей в будь-якому вигляді глибоких відносин. Ваші найінтимніші стосунки – це ті, які ви переживаєте найглибше.
Інтернет і соціальні мережі були розроблені як ефемерні, а не як глибокі. Соціальні мережі заохочують онлайн еквівалент короткої розмови на початку вечірки. А не такий тип спілкування, що схожий на розмову з найкращим другом за чашкою кави, або перше побачення, чи повчальну розмову з досвідченим ментором.
4. Прагніть до відносин лицем до лиця
Ми всі повинні бути вдячні за ті способи і технології, якими ми могли скористатися, щоб продовжувати служіння і служити людям під час пандемії Ковід-19. Велика частина служіння могла відбуватися завдяки широкій різноманітності цифрових інструментів, які забезпечували зв'язок людей один з одним і їх навчання.
Але давайте залишимо всі ці інструменти позаду, як можна швидше... або будемо менше на них покладатися, ніж протягом минулого року.
Спілкування віч-на-віч і особисте учнівство – дуже важливі. Небезпеки цифрового учнівства – реальні.
Прагніть до особистих відносин, тікайте від цифрового учнівства.
(Автор: Кріс Мартін, редактор з маркетингу Moody Publishers)
Ця стаття перекладена з ресурсу Great Commission Collective, сім'ї церков по всьому світу, в яку входить і Київська біблійна церква «Вертикаль».
Читайте також як мудро будувати стосунки з іншими і як проявити гостинність до нових людей у церкві.
